Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2020 року у справі №640/2866/20

УХВАЛА

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 640/2866/20

адміністративне провадження № К/9901/15256/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №640/2866/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України Загороднюка А. П. щодо непроведення ним особистого прийому громадян згідно з затвердженим Графіком саме з 29 серпня 2019 року та станом на день подачі позову та зобов'язати Міністра оборони України Загороднюка А. П. провести особистий прийом громадян згідно з затвердженим Графіком прийому, на якому особисто прийняти позивача

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що особистий прийом позивача проведено заступником Міністра, відповідно до "Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України", крім того зі змісту позовної заяви не вбачається, що питання, які позивач намагається вирішити на особистому прийомі у Міністра оборони України не могли бути вирішенні його заступником.

Також судами встановлено, що відповідно до пункту 10 "Положення про Міністерство оборони України", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671, визначено, що Міністр очолює Міноборони, здійснює керівництво його діяльністю, військово-політичне і адміністративне керівництво Збройними Силами безпосередньо та через першого заступника Міністра та заступників Міністра (пп. 1).

Згідно з підпунктом 10 пункту 10 Положення №671 Міністр визначає обов'язки першого заступника Міністра, заступників Міністра, розподіл повноважень Міністра між першим заступником Міністра, заступниками Міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності.

У цьому випадку, витягом із протоколу прийому громадян від 28 січня 2020 року підтверджується відсутність Міністра оборони України та уповноваження ним першого заступника Міністра оборони України провести особистий прийом позивача.

22 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №640/2866/20.

Предметом оскарження у зазначеній справі є зобов'язання Міністра оборони України Загороднюка А. П. провести особистий прийом громадян згідно з затвердженим Графіком прийому, на якому особисто прийняти позивача.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав на касаційне оскарження, дослідила додані до неї матеріали і дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2020 року зазначену справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №640/2866/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська О. В. Калашнікова