Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2019 року у справі №815/516/18
Ухвала ВП ВС від 06.09.2020 року у справі №815/516/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

22 листопада 2019 року

м. Київ

справа №815/516/18

провадження №К/9901/31307/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 щодо повернення апеляційної скарги у справі № 815/516/18 за позовом ОСОБА_1 до Начальника Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області Кушнір Наталії Валеріївни про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом з позовом до Начальника Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області Кушнір Н. В., в якому, беручи до уваги заяви про уточнення позовних вимог, просив:

а) визнати незаконним зроблений автоматичний масовий перерахунок розміру наданої йому субсидії з 01.11.2017 року та визнати його таким, що виконаний з порушенням вимог чинного Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (зі змінами та доповненнями);

б) зобов'язати Начальника Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області ОСОБА_2 здійснити перерахунок розміру його субсидії з 01.11.2017 року у відповідності до вимог чинного Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (зі змінами та доповненнями), беручи до уваги підвищення встановлених на означений час тарифів на послуги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від
23.03.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

24.10.2019 ОСОБА_1 в усній формі подано заяву про відвід колегії суддів, на обґрунтування якої заявник зазначає про те, що судді вказаної колегії ставляться до нього упереджено, що викликає у заявника сумніви щодо спроможності колегії суддів неупереджено розглядати справу, а тому вважає, що наявні підстави, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), для відводу складу суду.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 вказану заяву залишено без розгляду зважаючи на її необґрунтованість та оголошено ОСОБА_1 попередження за порушення порядку в судовому засіданні й продовжено слухання справи.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019:

а) Визнано зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства, дії в судовому засіданні ОСОБА_1, які містять образливі висловлювання та необґрунтовані звинувачення, що дискредитують судові органи України та їхніх посадових осіб.

б) Повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на підставі ч. 3 ст. 45 КАС України.

Вважаючи вказану постанову суду апеляційної інстанції такою, що ухвалена з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 оскаржив її у касаційному порядку.

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції керувався тим, що під час слухання справи у П'ятому апеляційному адміністративному суді заявник використовував образливі слова в спілкуванні з судом (суддями), які колегія суддів визнала виявом очевидної неповаги до їхньої честі, гідності та зловживання процесуальними правами, що спрямовані на перешкоджання судочинству.

Також апеляційний суд взяв до уваги те, що ОСОБА_1 заявив необґрунтовані звинувачення про порушення суддями Конституції України та про скоєння ними злочину. У той же час суд апеляційної інстанції зважив на те, що заявник порушував порядок в судовому засіданні, за що отримав попередження. Однак, як зазначив апеляційний суд, заявник на зауваження суду не реагував, поводився зухвало та перешкоджав судовому розгляду справи.

Тому встановивши, що поведінка заявника, так само як і обґрунтування вимог його заяв про відвід складу суду П'ятого апеляційного адміністративного суду, зводяться тільки до образливих тверджень на адресу суду, використання яких, на думку колегії суддів апеляційного суду, є неприпустимим, суд апеляційної інстанції визнав такі дії зловживанням процесуальними правами і дійшов висновку про достатність підстав для повернення заявнику апеляційної скарги відповідно до ч. 3 ст. 45 КАС України.

Верховний Суд вважає такий висновок обґрунтованим з таких міркувань.

За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Водночас ч.ч. 1, 2 ст. 45 КАС України також передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За приписами ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені ч. 4 ст. 45 КАС України.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню для обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду щодо правильного та своєчасного розгляду і розв'язання справ чи висловлення явної неповаги до суду або учасників справи.

Слід зважати на те, що наведений у ч. 2 ст. 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, а суд може визнати таким зловживанням також й інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

У той же час розв'язання питання про наявність чи брак факту зловживання охоплюється процесуальним розсудом суду, що розглядає відповідну справу.

Колегія суддів вважає за потрібне зауважити, що образливі та лайливі слова, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхнім представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ані в заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ані у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Використання учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 45 КАС України.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що зухвала поведінка заявника з використанням адресованих суду висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що в розумінні Європейського суду з прав людини, практика якого є джерелом права, констатується як зловживання правом на подання заяви. Наприклад, цей Суд, застосовуючи підпункт "а" пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах "Ржегак проти Чеської Республіки" від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01; "Дюрінже та Грандж проти Франції" від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02; "Guntis Apinis проти Латвії" від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).

Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов також взявши до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19.

Також Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Свобода вираження поглядів сторонами у залі суду не є необмеженою, та певні інтереси, такі як авторитет суду, є достатньо важливими для виправдання обмежень цього права (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Маріапорі проти Фінляндії", заява № 37751/07, § 62, від 6 липня 2010 року).

Тому хоча сторони і мають право коментувати процес вчинення правосуддя для того, щоб захистити свої права, їхня критика не повинна виходити за певні межі.

Зокрема, потрібно розрізняти критику та образу. Якщо єдиною метою будь-якої форми вираження поглядів є образа або посягання на гідність суду або його членів, належна санкція не буде, в принципі, становити порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що виправдовується потребою захисту авторитету суду (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Скалка проти Польщі", заява № 43425/98, § 34, від 27 травня 2003 року; "Садай проти Туреччини", заява № 32458/96, § 36, від 30 березня 2006 року, та "Жугіч проти Хорватії", заява № 3699/08, § 45, від 31 травня 2011 року).

Отже, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла вмотивованого висновку, що у цій справі промова заявника вийшла за межі простої критики рішень суддів і звичайних сумнівів щодо їхньої безсторонності та перетворилася на особисту критику суддів, звинувачення їх у неналежній поведінці всупереч їхнім обов'язкам суддів, що свідчить про явну неповагу до суду.

Зважаючи на викладене Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав зловживання заявником своїми процесуальними правами, слушно застосував положення ч. 3 ст. 45 КАС України, правильне їхнє застосовування є очевидним, а аргументи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом п. 2 ч. 2 цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 328 КАС України, і до цього переліку також належить й судове рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги свідчить про те, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України,

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 щодо повернення апеляційної скарги у справі № 815/516/18.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб