Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.09.2019 року у справі №640/19679/18

УХВАЛА

24 вересня 2019 року

Київ

справа №640/19679/18

адміністративне провадження №К/9901/26698/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі №640/19679/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, командира військової частини №А0807 Пугіна Василя Федоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розірвання (не припинення) з ОСОБА_1 відповідно пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного 29 березня 2016 року; зобов'язати Міністерство оборони України розірвати (припинити) з позивачем відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного 29 березня 2016 року між Міноборони в особі командира військової частини - польова пошта В4264 полковника Остапчука О. В., в особі - військової частини А0807 полковника ОСОБА_2,Ф. та позивачем, про, що видати наказ про звільнення з військової частини за станом здоров'я.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Міністерством оборони України протиправно вчиняються дії щодо не розірвання (не припинення) контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від ЗО вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України. Однак пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а)касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б)особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г)суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції' займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, позивач звернувся до з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання видати наказ про його звільнення з військової служби за станом здоров'я.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що нормами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі-Закон № 2232-ХІІ) можливість звільнення з військової служби під час дії особливого періоду за станом здоров'я можливе лише на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час. При цьому в матеріалах справи відсутні як висновок (постанова) військово - лікарської комісії, так і направлення на медичних огляд чи рапорт позивача про надання йому такого направлення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №822/520/16.

В результаті системного аналізу наведених вище норм та приймаючи до уваги обставини, викладені у оскаржуваних судових рішеннях та касаційній скарзі, колегія суддів прийшла до висновку, що предметом зазначених правовідносин є проходження громадянином публічної служби.

Окружний адміністративний суд м. Києва розглянув зазначену справу за правилами спрощеного провадження та визначив її як справу незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, розглядає спори, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Агуикоузка V. СІкгаіпе) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності.

Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Колегія суддів вказує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі №640/19679/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду