Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.06.2020 року у справі №440/4978/19

УХВАЛА

24 червня 2020 року

Київ

справа №440/4978/19

адміністративне провадження №К/9901/14681/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 27 квітня 2020 року по справі № 440/4978/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

-визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії за вислугу років з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років в розмірі 90% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.01.2018 по 14.05.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення йому пенсії по інвалідності у розмірі 80% від сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати йому пенсію по інвалідності в розмірі 90% від сум грошового забезпечення згідно зі статтями 13, 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, звільнених з військової служб та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, починаючи з
14.05.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату за попередній період невідкладно та однією сумою; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати йому у 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100% суми підвищення його пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, постановою Кабінету Міністрів України від
30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру його пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати йому пенсію без обмеження її максимального розміру відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від
09.04.1992 №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від
21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.01.2018 і надалі з врахуванням проведених раніше виплат.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивача з
01.01.2018 по 14.05.2018 з 90 % до 70 % від сум грошового забезпечення.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо призначення пенсії по інвалідності з 15.05.2018 у розмірі 80% від сум грошового забезпечення.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018, з 05.03.2019, обмеження максимального розміру пенсії.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити пенсію за вислугу років в розмірі 90 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 по 14.05.2018 з врахуванням проведених раніше виплат.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплачувати пенсію по інвалідності в розмірі 90% від сум грошового забезпечення починаючи з 14.05.2018 з врахуванням проведених раніше виплат.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 05.03.2019, виходячи з 90% грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату позивачу пенсії з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимального розміру, визначеного частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.01.2018.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі № 440/4978/19 залишено без змін.

11.06.2020 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, розглянута судами в порядку спрощеного позовного провадження.

Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

На обґрунтування права на касаційне оскарження заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відсутність правової позиції в подібних правовідносинах Верховного Суду. Вказує позивач також і на те, що справа має значний суспільний інтерес, позаяк стосується великої кількості пенсіонерів.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Критерії прийнятності касаційної скарги, передбачені підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, як виключні підставі для перегляду у касаційному порядку судових рішень, ухвалених по справам незначної складності, встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - спрямування судової практики в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи.

Станом на дату вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою заявника по цій справі, Судом встановлено, що у Верховному Суді відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно), що забезпечує спрямування судової практики в єдине правозастосування.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про достатність та обґрунтованість доводів касаційної скарги, наведених на підтвердження права на касаційне скарження судових рішень у справі незначної складності за відсутності у Верховному Суді сформованої єдиної правозастосовчої практики щодо справ даної категорії у подібних правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, Суд зазначає наступне.

Як видно з касаційної скарги, позивач, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій покликається на неправильність застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та підстави, передбачені пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Виходячи з наведеного, підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень та посилання скаржником у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначення підстави оскарження (п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України).

Скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року", яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року" доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Керуючись статтями 329-331,334,335,338, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 27 квітня 2020 року по справі № 440/4978/19.

Витребувати із Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/4978/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданими до скарги матеріалами.

Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу з дня вручення копії цієї ухвали не пізніше 10 дня з дня закінчення карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Тацій Л. В.

Суддя Стрелець Т. Г.

Суддя Стеценко С. Г.