Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2018 року у справі №826/2742/18

УХВАЛА

19 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/2742/18

адміністративне провадження №К/9901/63799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Бевзенка В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі №826/2742/18 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Національний банк України, про визнання протиправним та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Національний банк України в якому просив суд визнати протиправною та скасуватия постанову відповідача від 02 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 139 962,06 грн. по виконавчому провадженню ВП №34182677.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини неможливості добровільного виконання рішення боржником - ОСОБА_2, встановлені рішенням, яке набрало законної сили, та в силу приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

У поданій 11.10.2018 касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

У свою чергу, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтею 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі №826/2742/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

В.М. Бевзенко