Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2019 року у справі №826/13780/17

УХВАЛА

22 серпня 2019 року

Київ

справа №826/13780/17

адміністративне провадження №К/9901/23076/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Блажівської Н. Є., Гусака М. Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/13780/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 у задоволенні клопотання ДФС про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу квитанції про оплату судового збору, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням обґрунтованих причин для такого поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку, встановленого для її подання, але скаржником не порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
30.07.2018.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 30.07.2018, а до суду із апеляційною скаргою апелянт звернувся
21.12.2018, що свідчить про звернення до суду поза межами строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Як вбачається з ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
13.02.2019 про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, 04.02.2019 ДФС подало клопотання, в якому, як на підставу пропуску строку звернення до апеляційного суду, відповідач вказав на відсутність можливості вчасно сплатити судовий збір.

Відмовляючи в задоволенні зазначеного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд дійшов висновку, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень, і як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. При цьому суд вказав, що доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що наведені скаржником підстави у поданому ним 04.02.2019 клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від
13.02.2019 визнані неповажними.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки судом не враховано, що ДФС вчинялись заходи щодо сплати судового збору, що зайняло тривалий час. При цьому перша апеляційна скарга була подана у строки, визначені процесуальним законодавством. Крім того, встановлені судом недоліки апеляційної скарги було усунуто, а саме надано оригінал платіжного доручення №5115 від 22.12.2018

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, як склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/13780/17.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Н. Є. Блажівська

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду