Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.07.2021 року у справі №260/3220/20
Постанова КАС ВП від 19.01.2023 року у справі №260/3220/20
Постанова КАС ВП від 19.01.2023 року у справі №260/3220/20

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

19 липня 2021 року

Київ

справа №260/3220/20

адміністративне провадження №К/9901/24421/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, С. М. Чиркіна

перевіривши касаційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, в особі Ліквідаційної комісії на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, в особі Ліквідаційної комісії та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

До Верховного Суду 05 липня 2021 року надійшла касаційна скарга Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, в особі Ліквідаційної комісії на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у цій справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З преамбули Закону України "Про судовий збір" вбачається, що Закону України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Закону України "Про судовий збір". Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1 681,60 грн (200% від 840,80 грн).

Отже, скаржнику слід усунути вказаний недолік касаційної скарги, сплатити судовий збір та надати докази такої сплати.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України підстави (підстав).

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Приписами частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання касаційної скарги на підставі частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційну скаргу подано на підставі частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в ній зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен зазначити щодо питання застосування яких норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції, охарактеризувати зміст правовідносин, яких стосується касаційна скарга для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі має бути зазначено, яких процесуальних порушень допустився суд під час вирішення справи, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень, розглянутих судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас, в касаційній скарзі скаржником не конкретизовано, зокрема, чітко не зазначено випадки - пункт (и) частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якого (их) судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, касаційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, в особі Ліквідаційної комісії слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання документа про сплату судового збору та зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху касаційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, в особі Ліквідаційної комісії на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії та зобов'язання вчинити дії.

2. Надати Управлінню міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, в особі Ліквідаційної комісії десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати Управлінню міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, в особі Ліквідаційної комісії копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя С. М. Чиркін