Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №1740/2260/18

УХВАЛА

20 травня 2019 року

Київ

справа №1740/2260/18

адміністративне провадження №К/9901/11606/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Гімона М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №1740/2260/18 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2019 відмовлено у задоволені клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та залишено апеляційну скаргу без руху.

У зв'язку з неусуненням у встановлений строк недоліків апеляційної скарги, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.04.2019 апеляційну скаргу повернув скаржнику.

Вважаючи рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 ухваленими з неправильним застосуванням судом матеріального права та порушенням вимог процесуального закону, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в частині оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 суд виходить із такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 5 статті 321 та частиною 1 статті 328 КАС України обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених Частиною 5 статті 321 та частиною 1 статті 328 КАС України. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Частиною 5 статті 321 та частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 цієї ж редакції КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від
03.10.2018 у справі №1740/2260/18 не переглянуто в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в цій частині.

В частині оскарження Рівненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від
02.04.2019 у справі №1740/2260/18, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Щодо доводів автора касаційної скарги в частині незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги надав оцінку клопотанню апелянта, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №1740/2260/18.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №1740/2260/18 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

М. М. Гімон,

Судді Верховного Суду