Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2021 року у справі №215/4008/20

УХВАЛА

19 травня 2021 року

Київ

справа №215/4008/20

адміністративне провадження №К/9901/17211/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року у справі №215/4008/20 за позовом ОСОБА_1 до директора Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська поліклініка №3" Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до директора Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська поліклініка №3" Криворізької міської ради, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність директора комунального некомерційного підприємства, яка виявилася у порушені права позивача на попередження за можливістю страждань і болю, на медичні профілактичні заходи, у невизначеності способу захисту інтересів позивача, правової позиції статті 49 Конституції України, частини першої статті 3, пункту 7 статті 4, статей 6,10, підпунктів "а ", "б" статті 10, статті 31,32,42, частини першої статті 43, статті 53, підпункту "а" статті 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та постановити окрему ухвалу згідно статті 249 КАС України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась у порушені права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 22 травня 2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась у не винесені за результатами розгляду звернення від 22 травня 2020 року вх.421 рішення, постанови, тобто правового акту;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась у непідкоренні частині 1 статті 49 Конституції України, підпункту "д" статті 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" відповідно до звернення позивача від 22 травня 2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року у справі №215/4008/20. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне залишити її без руху.

Згідно статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду була прийнята 7 грудня 2020 року. Разом з тим, скаржник направив касаційну скаргу 5 травня 2021 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

Водночас, скаржник у касаційній скарзі порушує питання про поновлення цього строку. Вказує, що оскаржувану постанову апеляційного суду він отримав 19 квітня 2021 року. Проте, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин скаржник не надав.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати відповідні докази (наприклад, копію конверта з апеляційного суду з відповідним штрих-кодовим ідентифікатором, копію розписки про отримання копії оскаржуваного судового рішення), які б підтверджували дату отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 332 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку.

Одночасно частиною 4 статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Проте, матеріали касаційної скарги, що надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору. Натомість, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору. Обґрунтовує тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній рік.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб'єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Так, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору мотивоване його скрутним матеріальним становищем, що підтверджується довідкою Тернівського Управління праці та соціального захисту населення міста Кривий Ріг від 24 квітня 2021 року №3408 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2020 року до грудня 2020 року.

Однак довідка Тернівського Управління праці та соціального захисту населення міста Кривий Ріг від 24 квітня 2021 року №3408 не є документом, із якого можливо встановити всю суму доходу позивача за попередній календарний рік. Зазначеним документом констатується факт нарахування ОСОБА_1 щомісячних компенсаційних виплат.

Отже, до клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником не додано достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою.

Підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року (на момент звернення з касаційною скаргою) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 2270 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 за подання касаційної скарги має сплатити: 2270
грн.

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/~organization1~;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*; 101; (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 КАС України.

Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини 2 статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року у справі №215/4008/20.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року у справі №215/4008/20 за позовом ОСОБА_1 до директора Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська поліклініка №3" Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.........................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду