Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2021 року у справі №640/21390/19

УХВАЛА

16 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/21390/19

адміністративне провадження № К/9901/36505/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В. М., суддів Бевзенка В. М., Чиркіна С. М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №640/21390/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов'язання Департаменту фінансів Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок поранення, контузії, їх наслідків та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому "Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020, позов задоволено частково: зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2018 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.01.1991 №2011-XII (зі змінами) у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
30.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
25.11.2020, відмовивши у задоволенні позовних вимог повністю.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Встановлено, що судом першої інстанції дану справу розглянуто до справ незначної складності.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що розгляд цієї справи має для нього виняткове значення та прийняті рішення у справі суперечать правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 та від 15.07.2020 у справі №240/10153/19.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи слід зазначити, що в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Колегія суддів не вбачає неоднакового застосування постанов Верховного Суду від
26.06.2018 у справі №750/5074/17 та від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, оскільки, попри побіжну схожість спірних правовідносин у вказаних справах, відмінними є їхні фактичні обставини, та відповідно, підстави позову і обґрунтування позицій сторін.

Наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
30.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
25.11.2020 у справі №640/21390/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді В. М. Бевзенко

С. М. Чиркін