Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2020 року у справі №360/3056/20

УХВАЛА

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 360/3056/20

адміністративне провадження № К/9901/32891/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів - Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №360/3056/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62325671 від 12 червня 2020 року про стягнення грошових коштів на підставі виконавчого напису № 11888 від 13 травня 2020 року; вирішити питання судових витрат.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 02 грудня 2020 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, в обґрунтування вказаного твердження відповідач жодним чином не зазначив, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Посилання скаржника на статті Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів", Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, постанови апеляційних судів не дає підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Також, у пункті 22 рішення у справі "Мельник проти України" (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що приватним нотаріусом виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

Крім того, скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували надані ним докази та невмотивовано надали перевагу доказам, наданим позивачем, однак, суд касаційної інстанції в силу статті 341 КАС України позбавлений права вирішувати питання про достовірність доказів, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, оскільки суд у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 329, 330, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №360/3056/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова