Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №823/2286/18

УХВАЛА

17 вересня 2018 року

Київ

справа № 823/2286/18

провадження № К/9901/59624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

У червні 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням змін до позовних вимог, просила:

скасувати постанову державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Овдієнко К. А. (далі - ВДВС Смілянського МУЮ, відповідач) від 3 квітня 2018 року ВП № 41748383 про звернення стягнення на пенсію боржника;

зобов'язати відповідача прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 5 статті 15, пунктів 1, 5 статті 34 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі - ~law8~);

зобов'язати відповідача прийняти постанову про повернення виконавчих документів зазначених в постанові № 41748383 від 3 квітня 2018 року стягувачам згідно пунктам 2,7 статті 37 Закону 1404-VIII.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи такі рішення, суди, з посиланням на норми статей 10,15,34,35,37,39,68 Закону 1404-VIII, дійшли висновку про те, що за умови відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення, а також з урахуванням безрезультатності розшуку транспортного засобу, відповідач правомірно здійснив інші заходи з примусового виконання рішення суду та вимог УПФУ у місті Сміла та Смілянському районі шляхом звернення стягнення на пенсію позивача, що є прямим обов'язком виконавчої служби, спрямованим на виконання таких рішень.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

Скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. До скарго додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши доводи якої та матеріали касаційної скарги суд дійшов висновку про поважність причин пропуску цього строку.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Своєю чергою, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу дій і рішень органу державної виконавчої служби, а судові рішення в цій справі ухвалені за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження ухвалених у цій справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_2 строку на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 823/2286/18.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 823/2286/18.

3. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич