Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.05.2021 року у справі №280/3182/20

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 280/3182/20

адміністративне провадження № К/9901/14275/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, І. В. Желєзного

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Груп" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК Груп" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови № ЗП 276/565/АВ/П/ТД-ФС" від 19 березня 2020 року про накладення на ТОВ "ДБК Груп" штрафу в сумі 236 150 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору.

До Верховного Суду 24 травня 2021 року від Головного управління Держпраці у Запорізькій області надійшло клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору обґрунтовано відсутністю коштів на рахунках Головного управління Держпраці у Запорізькій області на сплату судового збору.

Вивчивши клопотання Головного управління Держпраці у Запорізькій області, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до Законом України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України "Про судовий збір". Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко убачається, що умови визначені статтею 8 є диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предмету спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи - суб'єкта владних повноважень), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов'язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169, частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк.

Зважаючи на те, що станом на 17 червня 2021 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 11 травня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху та не сплачено судовий збір, касаційну скаргу слід повернути.

Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Головного управління Держпраці у Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

2. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Груп" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, - повернути особі, яка її подала.

3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний