Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.07.2021 року у справі №420/7800/20

УХВАЛА

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 420/7800/20

адміністративне провадження № К/9901/29565/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І. Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2020, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №420/7800/20 за позовом Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "ОДЕСМІСЬКСВІТЛО" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України вдруге 06.08.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2020, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №420/7800/20, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог підприємства в повному обсязі.

Також, як вбачається з документів долучених відповідачем до касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Верховний Суд ухвалою від 20.07.2021 вперше подану касаційну скаргу повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. При цьому, Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Так, повертаючи раніше подану контролюючим органом касаційну скаргу, суд звернув увагу на те, що зміст поданої відповідачем касаційної скарги не містить жодних доводів про те, що обставини встановлені у цій справі, є подібними до обставин, встановлених у справах на які посилається контролюючий орган, тоді як згідно положень пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України невідповідність правозастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження у разі, якщо цей висновок зроблений у подібних правовідносинах.

Також, у своєму рішенні суд зауважив, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Також суд у своїй ухвалу наголосив, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Втім, під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень є ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою від 20.07.2021. Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду, посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, у тому числі, які викладені у цих постановах; посилаючись на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та вказуючи, що судом не досліджено зібрані у справі докази, жодним чином не обґрунтовує та не конкретизує обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

В той же час, суд повторного наголошує, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина 1 статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Обґрунтування зазначеного пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки, встановлених контролюючим органом порушень та норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Крім того, аналогічно попередній касаційній скарзі, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не зазначає взаємозв'язку із посиланням: 1) на норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Формальне посилання на витяги з постанов Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, з відтворенням у касаційній скарзі частини цих постанов, не обґрунтовує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справою, яку він вказує, і яка була предметом розгляду касаційним судом.

Скаржник так і не наводить обґрунтування неправильного застосування норм права у взаємозв'язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову, і які зазначив Верховний Суд в ухвалі. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Крім того, повторно посилаючись на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник формально зазначає про наявність підстави для скасування судового рішення, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України, яка передбачає, що скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При цьому, прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Натомість, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.

Посилаючись на положення вищеозначеного пункту частини 2 статті 353 КАС України скаржник не зазначає, які саме зібрані у справі докази, судом залишилися не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, що передбачено статтею 353 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2020, додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №420/7800/20. Посилання скаржника на приписи статті 242 КАС України не підміняють визначення таких підстав.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного суд наголошує, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частини 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2020, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №420/7800/20 за позовом Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "ОДЕСМІСЬКСВІТЛО" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Я. Олендер