Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.09.2021 року у справі №9901/354/21

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

Київ

справа №9901/354/21

адміністративне провадження №П/9901/354/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л. І. розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Президента України (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Ради національної безпеки та оборони України (01601, м. Київ, вул. Петра Болобочана, 8), Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33), про визнання протиправним та скасування Указу в частині,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 03.09.2021 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Президента України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Ради національної безпеки та оборони України та Служби безпеки України, в якому просить: визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від
20.08.2021 № 375/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20.08.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20.08.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно громадянина України ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженець м. Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий Солом'янським РУ ГУ МВС України у м. Києві, перебуває у Рода-де-Бара, Автономна спільнота Каталонія, Королівство Іспанія.

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до провадження цього позову, суд враховує таке.

Згідно з частиною 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 КАС України.

Статтею 266 КАС України, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову як вимогу про захист порушеного права ОСОБА_1 визначає визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 20.08.2021 № 375/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20.08.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно громадянина України - позивача.

В свою чергу, підставами позову, як фактами, які обґрунтовують вимогу про захист порушеного права, ОСОБА_1 вказує: відсутність у Ради національної безпеки і оборони України жодної компетенції щодо прийняття рішень про введення санкцій; відсутність серед прав і обов'язків Служби безпеки України повноважень щодо підготовки та подання рекомендацій про застосування санкцій в Раду національної безпеки і оборони України.

При цьому, обґрунтувань щодо наявності обставин, які свідчать про протиправність саме оскаржуваного Указу (в частині) та наявність підстав для його скасування, ОСОБА_1 у позовній заяві не наводить, а вказує, що: "..рішення Ради національної безпеки і оборони України є частиною оскаржуваного Указу, з огляду на що вони оскаржуються разом, а також на те, що в оскаржуваному Указі та рішенні Ради національної безпеки і оборони України відсутні будь-які підстави для застосування санкцій щодо позивача".

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим частини 1 статті 171 КАС України; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених частини 1 статті 171 КАС України.

За приписами частини 1 , пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Разом з тим, зміст позовної заяви не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 навів обставини, які б підтвердили те, що його права, свободи та інтереси порушує саме оскаржуваний Указ (в частині). Тобто, суть позовних вимог фактично зводиться до того, що позивач не згодний з рішенням Ради національної безпеки і оборони України, яким були підтримані внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних санкцій та обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_1.

За результатом аналізу поданої позовної заяви суд роз'яснює позивачу, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме - звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.

З урахуванням наведеного, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність з процесуальним законодавством, а саме зазначити в чому полягає протиправність оскаржуваного Указу Президента України (в частині) у межах визначеної Конституцією України компетенції та навести обставини, які свідчать про наявність підстав для його скасування в оскаржуваній частині.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частини 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи викладене, зважаючи, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, останню слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановлених судом недоліків.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.

При цьому повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 19, 22, 44, 122, 160, 161, 169, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Ради національної безпеки та оборони України та Служби безпеки України, про визнання протиправним та скасування Указу в частині залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає..............

Л. І. Бившева,

Суддя Верховного Суду