Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.08.2019 року у справі №620/195/19

УХВАЛА

13 серпня 2019 року

Київ

справа №620/195/19

адміністративне провадження №К/9901/22306/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Блажівської Н. Є., Гусака М. Б.,

перевіривши касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №620/195/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 позов задоволено повністю. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 875,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 скасовано додаткове рішення та прийнято нове, яким клопотання ОСОБА_1 про вирішення питання про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Чернігівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 750 гривень. Також частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат під час апеляційного розгляду і додатково стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 750 гривень.

07.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця), в якій відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду і прийняти нову про відмову у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи не свідчать про фактичну сплату коштів.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників свідчать про те, що ця справа дійсно є незначної складності, а ознаки необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, визначені частини 4 статті 12 КАС України, відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Натомість обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Колегія суддів враховує, що Митниця оскаржує судові рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу з тих підстав, що суди дійшли помилкового висновку про належне підтвердження їх понесення позивачем. З огляду на доводи касаційної скарги та зміст постанови апеляційного суду можна зробити висновок, що касаційна скарга обґрунтована тими ж доводами, які були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, тобто яким була надана правова оцінка.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду.

При цьому посилання скаржника на судове рішення Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №810/2823/17 як на правову позицію зі спірного питання є безпідставним, оскільки Верховний Суд ухвалив додаткову постанову про відмову у розподілі судових витрат на підставі встановлених Верховним Судом обставин та досліджених ним доказів, що вказує не на правову позицію, а на індивідуальність вирішеного питання.

Отже, касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат і їх співмірності із заявленою ціною позову у даному майновому спорі та відповідності складності малозначної справи.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернігівської митниці ДФС на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №620/195/19.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Н. Є. Блажівська

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду