Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2021 року у справі №360/3276/20

УХВАЛА

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 360/3276/20

адміністративне провадження № К/9901/23746/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Загороднюка А. Г., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року

у справі № 360/3276/20

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2

до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області

про визнання протиправною відмову у видачі паспорта у формі книжечки та зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Луганській області в особі Рубіжанського міського відділу УДМС України в Луганській області в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітній на ім'я ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХII;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області в особі Рубіжанського міського відділу УДМС України в Луганській області - оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХII, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

29 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №360/3276/20.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частин 1 , 2 , 4 статті 257 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року вирішено здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Разом з цим, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі не навів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Доводи позивача в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не перевіряються судом касаційної інстанції, оскільки, пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї норми, проте ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 таких винятків не зазначило, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.

У касаційній скарзі також позивач підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, тобто оскарження судового рішення з підстав, передбачених пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено докази, які не знайшли свого відображення в оскаржуваних рішеннях, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, проте, скаржником не враховано, що застосування пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе за умови обґрунтованості підстав передбачених пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України.

При цьому підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, Судом не встановлено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже враховуючи те, що позивачем не викладено виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі № 360/3276/20.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена....................................................

А. В. Жук

А. Г. Загороднюк

Ж. М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду