Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2020 року у справі №9901/27/20

УХВАЛА

13 лютого 2020 року

Київ

справа №9901/27/20

адміністративне провадження №П/9901/27/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Чиркіна С. М., суддів: Єзеров А. А., Мороз Л. Л., Рибачука А. І., Стародуба О. П., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2020 на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття до розгляду висновку громадської ради доброчесності про невідповідність судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 10.09.2019;

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 10.09.2019 № 776/ко-19 в частині абзацу 3 резолютивної частини рішення щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням, викладеного у наступній редакції: "Рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України".

Також, позивачка просить витребувати у відповідача наступні докази:

- протокольне рішення (витяг з протоколу) відповідача щодо прийняття висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 10.09.2019;

- протокольне рішення (витяг з протоколу) про внесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки рішення Комісії від 10.09.2019 № 776/ко-19;

- копію технічної фіксації засідання від 10.09.2019 з проведення відповідачем співбесіди з суддею Господарського суду міста Києва ОСОБА_1.

Перевіривши матеріали позовної заяви Верховний Суд встановив таке.

10.12.2019 позивачка вже зверталась з даним позовом до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, однак ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 позовну заяву залишено без руху в зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2019 позовну заяву повернуто позивачці на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку із пропуском строку звернення.

24.01.2020 позивачкою повторно подано даний позов.

Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2020 позовну заяву залишено без руху, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом та недоплатою судового збору.

На виконання вимог ухвали від позивача 10.02.2020 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з квитанцією від 03.02.2020 № 0.0.1603591228.1.

Обґрунтовуючи поважність причин несвоєчасного звернення з цим позовом до суду позивачка зазначила, що 10.09.2019 відповідачем було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного в частині рішення. При цьому, законодавством не визначено строк, протягом якого має бути виготовлений повний текст рішення та підписане членами Комісії, які брали участь у засіданні. Проте, не регламентовано термін, протягом якого особа повинна звернутись до відповідача для отримання рішення, ухваленого відносно неї. Натомість, копія рішення видається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.

В позовній заяві зазначено, що 12.11.2019 адвокатом позивача було направлено адвокатський запит з проханням надати копію рішення відповідача від 10.09.2019 про результати кваліфікаційного оцінювання судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 Спірне рішення було отримано позивачем 18.11.2019, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта". Стверджує, що лише після ознайомлення з повним текстом рішення відповідача від 10.09.2019 позивачу стало відомо про його невідповідність вимогам частини 1 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та підпункту 4.13.6 пункту 4.13 Регламенту ВККС, що слугувало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Також позивачка зазначає, що 10.12.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вже подавалась позовна заява про визнання протиправними дій, про визнання протиправним і скасування абзацу 3 резолютивної частини рішення відповідача від 10.09.2019 № 776/ко-19, однак ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 було залишено її без руху та ухвалою Верховного Суду від
20.01.2020 повернуто.

З урахуванням наведеного, позивачка просить суд під час вирішення питання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення, керуватись виключно принципом верховенства права, та поновити пропущений строк і відкрити провадження у справі.

Суд, розглянувши заяву позивачки про поновлення строку на звернення до суду, враховуючи додаткові пояснення, вважає доводи заявниці необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 2 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Частина 4 статті 22 КАС України передбачає, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, судом встановлено наступне.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята цієї статті).

Пунктом 17 частини 4 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже строк для оскарження позивачем рішення відповідача становить один місяць і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізнався чи мав дізнатися про прийняте рішення.

Згідно із інформацією зазначеною у позовній заяві, позивачка проходила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді, призначене рішенням відповідача від 01.02.2018 № 8/зп-18. За результатами кваліфікаційного оцінювання позивача, 10.09.2019 відповідачем було прийнято рішення № 776/ко-19, яким визначено, що суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 705,125 бала. Визнано суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді. Комісія вирішила, що рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

06.11.2019 позивачка звернулась до відповідача про отримання прийнятого Комісією
10.09.2019 рішення.

12.11.2019 адвокатом позивача направлено адвокатський запит з проханням надати копію рішення відповідача від 10.09.2019.

24.01.2020 позивачка звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними щодо прийняття до розгляду висновку громадської ради доброчесності від 10.09.2019 та скасування рішення відповідача від 10.09.2019 № 776/ко-19 в частині абзацу 3 резолютивної частини рішення щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням.

Отже, позивачка оскаржує дії вчинені відповідачем 10.09.2019 та рішення відповідача від 10.09.2019. Водночас зазначає, що представник позивача - адвокат звернувся з адвокатським запитом до відповідача 12.11.2019 та отримав у відповідь спірне рішення 18.11.2019. У свою чергу, позивачка до суду з позовом про визнання протиправним рішення відповідача звернулася 24.01.2020.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність поважних причин пропуску строку для звернення до суду за захистом свої прав, суд зауважує, що позивач, проходячи кваліфікаційне оцінювання, знала про те, що таке кваліфікаційне оцінювання щодо неї призначене та була присутня на засіданні Комісії 10.09.2019, де відповідачем проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. Отже ОСОБА_1 була обізнана про прийняте рішення 10.09.2019.

При цьому, позивачка звернулась до відповідача про отримання рішення майже через два місяці (без чотирьох днів).

20.12.2019, тобто через три місяці з дня оголошення вступної та резолютивної частини спірного рішення, ОСОБА_1 вперше звернулась із позовом до суду.

В аспекті спірних правовідносин слід зазначити, що повідомлені позивачкою обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними підстав пропуску строку на звернення до суду та поновлення такого строку.

Зокрема, позивачкою не обґрунтовано причини тривалого очікування отримання спірного рішення, не вказано про об'єктивну неможливість звернення до відповідача про отримання тексту рішення з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, що, з огляду на наведене, могло б засвідчити про її намір відновити свої порушені права.

Визначені процесуальним законом строки звернення до суду, це період часу, протягом якого особа повинна проявити інтерес стосовно захисту своїх прав, свобод та законних інтересів. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист.

Підсумовуючи зазначене, суд наголошує, що реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема в спорах, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.

Згідно частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Положеннями частини 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас Верховний Суд наголошує, що позивачка вже зверталась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з даним позовом. Проте ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 було визнано причини пропуску строку на звернення до суду неповажними, а позовну заяву було повернуто. Інших обставин ніж оцінені в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2020 позивачкою не наведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття до розгляду висновку громадської ради доброчесності про невідповідність судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 10.09.2019; визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 10.09.2019 № 776/ко-19 в частині абзацу 3 резолютивної частини рішення щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням, викладеного у наступній редакції: "Рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України".

Відтак, у задоволенні заяви позивачки про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України").

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18.10.2005 у справі "МПП " Голуб" проти України", право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених пункту 9 частини 4 статті 169 КАС .

Оскільки позивачкою подано позовну заяву про визнання протиправним і скасування рішення після спливу місячного строку, а причини, через які цей строк було пропущено, є неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви. У зв'язку із поверненням позовної заяви, клопотання позивача про витребування доказів не вирішується.

Керуючись статтями 123, 167, 169, 243, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до Верховного Суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення повернути позивачці.

Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук

О. П. Стародуб