Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2019 року у справі №522/10930/18

УХВАЛА

12 вересня 2019 року

Київ

справа №522/10930/18

адміністративне провадження №К/9901/22709/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А. В., суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року

у справі № 522/10930/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 153 від 05 червня 2018 року про примусове повернення громадянина Сирії ОСОБА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, позов було задоволено.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що є підстави для висновку, що позивач має обґрунтовані побоювання у випадку повернення до Сирії стати жертвою переслідування зі сторони влади, як особа що ухиляється від військової служби, і тим самим, розглядатись як особа, що є противником сирійської влади тільки за цими поглядами.

За таких обставин, суди дійшли висновку про обґрунтованість адміністративного позову, та підстав для його задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.

12 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати судового збору.

09 вересня 2019 року на адресу Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, та оригінал платіжного доручення №26285 від 27 серпня 2019 року про сплату судового збору.

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж норми КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 цієї ж норми КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтею 288 КАС України встановлено особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є визнання неправомірним та скасування рішення № 153 від 05 червня 2018 року про примусове повернення громадянина Сирії ОСОБА_1.

З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України та з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі заявником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 522/10930/18.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. В. Жук

Судді Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко