Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.03.2021 року у справі №320/3803/20

УХВАЛА

11 серпня 2021 року

Київ

справа №320/3803/20

адміністративне провадження №К/9901/28830/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів - Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал України" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

05 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 320/3803/20.

Відповідно до частини 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених КАС України.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року ухвалена у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 25 січня 2021 року.

Касаційну скаргу подано (здано на пошту) втретє 04 серпня 2021 року, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження (6 місяців).

Одночасно з касаційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що первинна касаційна скарга була подана ним в межах строку встановленого КАС України, проте її було повернуто як таку, що не містить обов'язкових підстав касаційного оскарження. Також зазначає, що ним не було сплачено судовий збір, сплативши який податковий орган повторно звернувся з касаційною скаргою. Вважає, що повернення первинної та вторинної касаційних скарг не позбавляє скаржника права на повторне звернення в межах річного строку та не повинна перешкоджати доступу до суду. На думку заявника, він не зволікав з повторним зверненням та в найкоротші строки звернувся з касаційною скаргою втретє.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" відповідач вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року первинну касаційну скаргу було повернуто як таку, що не містить обов'язкових підстав касаційного оскарження, отримана скаржником 15 березня 2021 року. Вдруге своє право на касаційне оскарження заявник реалізував 18 червня 2021 року (через три місяці).

З часу вторинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від 23 червня 2021 року, отримана скаржником 06 липня 2021 року) до дня подачі касаційної скарги втретє (04 серпня 2021 року) скаржником ніяких дій вжито не було. При цьому, як вбачається з наданого платіжного доручення №332 судовий збір було сплачено 24 березня 2021 року, причин зволікання з повторним зверненням до суду з касаційною скаргою скаржник не пояснює.

Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційних скарг не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Разом з тим, як на підставу пропуску такого процесуального строку, заявник скарги також посилається на те, що право на касаційне оскарження реалізується ним під час дії карантину встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строк на касаційне оскарження, продовжується на строк дії такого карантину.

Однак, вказана підстава не може бути визнана Судом як поважна. Відповідно до змісту Постанови № 211, заборони встановлені з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не поширювалися на заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Обґрунтованих доказів на підтвердження того, що введені Постановою №211 обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином завадили відповідачу, як суб'єкту владних повноважень своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження у цій справі, скаржником не наведено.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що таке тривале зволікання скаржника із реалізацією права на касаційне оскарження не підтверджене доказами, які б розумно виправдовували неможливість звернення з касаційною скаргою у цій справі у максимально стислий строк.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення.

Відповідно до частини 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 332 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області без руху та надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Недоліки касаційної скарги слід усунути шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій зазначити інші поважні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 329, 330, 331, 332 КАС України,

ухвалив:

Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Київській області строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 320/3803/20.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №320/3803/20 залишити без руху.

Надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська