Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2019 року у справі №826/1460/17

УХВАЛА

12 лютого 2019 року

Київ

справа №826/1460/17

касаційне провадження №К/9901/2823/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.

Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
27.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
27.06.2018.

Верховний Суд ухвалою від 28.01.2019 касаційну скаргу залишив без руху, оскільки скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а вказані підстави є неповажними; не додано до скарги документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

В межах встановленого строку, відповідач в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження направив до суду касаційної інстанції клопотання про усунення недоліків, в якому вказав аналогічні підстави, які були зазначені у клопотання про поновлення строку, доданому до касаційної скарги.

Разом з тим, відповідач не виконав вимоги ухвали Верховного Суду, а саме доказів звернення податкового органу до суду апеляційної інстанції із заявами про видачу процесуального документа у період з 27.06.2018 по 22.01.2019 податковий орган не надав.

Крім того, скаржник cудовий збір не сплатив, проте надіслав клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване посиланням на відсутність коштів на сплату судового збору. При цьому доказів на підтвердження вказаних обставин не надав.

Відповідно до частини 3 статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, положення наведеної статті процесуального закону надає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" (у редакції, чинній як на час подання касаційної скарги, так і на час розгляду клопотання) у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (Закон України "Про судовий збір").

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Таким чином, клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.

Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна