Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2019 року у справі №1340/6021/18

УХВАЛА

10 вересня 2019 року

Київ

справа №1340/6021/18

адміністративне провадження №К/9901/22132/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції в Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Осадець М. О. від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження та постанови від 17 вересня 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 216108,72 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючися з таким рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 червня 2019 року у відкритті апеляційного провадження відмовив.

01 серпня 2019 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року.

08 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О. Р. касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду оригінала документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн і заяви про поновлення строку на касаційне оскарження разом з доказами, які свідчать про поважність причин його пропуску.

У межах строку, визначеного ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року, до Суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків, до якої скаржник долучив оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн та оригінал конверта з штрихкодовом ідентифікатором 7900727133930, яким підтверджується, що оспорювану ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року він отримав 02 липня 2019 року.

Статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Беручи до уваги, що оскаржуване судове рішення не було вручено позивачеві в день його проголошення (складання) Суд дійшов висновку, що строк звернення з цією скаргою має бути поновлений.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, суд керується таким.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

З матеріалів касаційної скарги Судом установлено, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Зазначене відповідає Рекомендації №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, відповідно до якої державам-членам запропоновано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їхнього розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії") від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Керуючись статтями 287, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року в справі №1340/6021/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко