Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.01.2023 року у справі №520/808/19
Ухвала КАС ВП від 11.03.2020 року у справі №520/808/19

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

10 березня 2020 року

м. Київ

справа №520/808/19

провадження №К/9901/4331/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 в справі № 520/808/19 за позовом ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

12.02.2020 до ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 в справі № 520/808/19.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Верховний Суд бере до уваги те, що ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2019 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа № 815/1226/18 на підставі пункту 8 частини першої Перехідних положень КАС України, оскільки колегія суддів вважала за потрібне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 08.12.2015 у справі № 645/2730/15-а.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 в справі № 815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19) взято до розгляду справу за позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про зобов'язання вчинити певні дії.

Верховний Суд зважає на те, що ключовим правовим питанням, на яке має відповісти Велика Палата Верховного Суду під час розгляду вказаної справи, є те, чи може бути поновлена раніше призначена особі пенсія (але припинена відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49, 2 речення статті 51 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") починаючи з 7 жовтня 2009 року - дати ухвалення Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009, а не з дати звернення із заявою про поновлення пенсії до органу Пенсійного фонду України.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга стосується обґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності залишення без розгляду позову на підставі частини 4 статті 123 КАС України стосовно вимог ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009 по 28.12.2016 включно на підставі рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009.

Отже, оскільки ключовим правовим питанням, порушеним у касаційній скарзі, є правомірність обмеження строку, з якого може бути поновлена позивачеві виплата пенсії на підставі рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009, шістьма місяцями перед звернення до суду із зазначеним позовом, то обґрунтованим буде висновок про те, що від змісту сформульованого Великою Палатою Верховного Суду правового висновку у вказаній вище справі прямо узалежнюється можливість правильного розв'язання спору в цій справі.

Згідно з частиною 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 2 статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

До касаційної скарги ОСОБА_1 долучив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що постанова суду апеляційної інстанції була проголошена за відсутності позивача та його представників, і станом на день подання касаційної скарги не отримана ані позивачем, ані його представниками. Зазначає, що про оскаржену постанову представники позивача дізналися з повідомлення Другого апеляційного адміністративного суду від
13.01.2020 № 08-18/219/20, яке було отримане ними 17.01.2020 і копія якого долучена до касаційної скарги.

З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає поважними причини пропуску ним строку на касаційне оскарження, а тому просить поновити йому процесуальний строк для звернення до суду з касаційною скаргою.

У цьому контексті Верховний Суд підкреслює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція). Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами, зміст якого полягає в тому, що кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства України, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення у справі "Авотіньш проти Латвії" [ВП] ([GC]), заява № 17502/07, § 119, ЄСПЛ 2016). Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, § § 17,18, від 06 лютого 2001 року). Невручення стороні в належний спосіб судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі "Заводнік проти Словенії" (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, § 70, від 21 травня 2015 року).

У цій справі для забезпечення дотримання принципу рівності сторін заявнику мала бути забезпечена можливість ознайомитися із судовим рішення суду апеляційної інстанції, яке було ухвалене в його справі, а також мала бути надана адекватна можливість подати касаційну скаргу на нього.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає конкретну процедуру, щоб заявник фактично міг скористатися такою можливістю.

За змістом частини 4 статті 321 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу II частини 4 статті 321 КАС України, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Водночас за правилами частини 5 статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята цієї самої статті).

З аналізу наведених норм висновується, що коли було ухвалено постанову суду апеляційної інстанції, апеляційний суд мав надіслати заявнику копію відповідного судового рішення.

Для з'ясування обставин виконання судом апеляційної інстанції вимог КАС України щодо інформування заявника про ухвалене в його справі судове рішення, суддя-доповідач Єзеров А. А. 24.02.2020 надіслав на адресу Другого апеляційного адміністративного суду листа № 520/808/19/12249/20 (К/9901/4331/20), в якому просив терміново надіслати в належний спосіб засвідчені сканкопії документів, які підтверджують те, що ОСОБА_1 та його уповноважені представники були належно повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, а також належно засвідчені сканкопії документів, які підтверджують як факт надсилання ОСОБА_1 і його уповноваженим представникам повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 в справі № 520/808/19, так і факт отримання ОСОБА_1 та його процесуальними представниками повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 в справі № 520/808/19.

06.03.2020 на електронну пошту Верховного Суду був надісланий лист-відповідь Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 за вих. № 08-14//6692/20 на вказаний лист судді-доповідача Єзерова А. А.

Відповідно до змісту означеного листа-відповіді 19.07.2019 помічником судді Жигилія С. П. було сформовано та роздруковано супровідний лист та копії постанови від 19.07.2019 в справі № 520/808/19 ОСОБА_1 та Київському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України міста Харкова, після чого відповідні документи було передано секретарю Другого апеляційного адміністративного суду Ревякіну Максиму Андрійовичу для оформлення поштового відправлення та передавання до канцелярії для надіслання сторонам у справі.

Утім, як зазначається у згаданому листі-відповіді Другого апеляційного адміністративного суду, секретар Ревякін М. А. не сформував поштове відправлення канцелярії для надіслання на адресу ОСОБА_1 копії повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 в справі № 520/808/19.

Також у цьому самому листі-відповіді зазначено, що відповідно до списку згрупованих рекомендованих поштових відправлень (зі зворотним повідомленням про вручення) копію повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 в справі № 520/808/19 надіслано на адресу Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова 23.07.2019.

Отже, як засвідчує лист-відповідь Другого апеляційного адміністративного суду, скаржнику не надсилалася та, відповідно, не була вручена копія постанови суду апеляційної інстанції в цій справі.

Водночас з огляду на те, що національне законодавство вимагало, щоб заявнику було вручено копію постанови суду апеляційної інстанції, зокрема й для надання можливості подати касаційну скаргу на неї, він міг обґрунтовано очікувати такого вручення та роз'яснення процедури оскарження відповідного судового рішення перш ніж подавати касаційну скаргу, замість того, щоб вживати активних дій для отримання копії такої постанови суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд наголошує, що держава має виявляти сумлінність для забезпечення ефективного здійснення прав, які гарантуються статтею 6 Конвенції (див., наприклад, рішення у справі "Фретте проти Франції" (Frette v. France), заява № 36515/97, § 49, ЄСПЛ 2002-I). Водночас обов'язок заявника також полягає у тому, щоб виявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати потрібних дій для ознайомлення з перебігом свого судового провадження (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі "Тойшлер проти Німеччини" (Teuschler v.

Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року; рішення у справі "Сухорубченко проти Росії" (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, § 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу щодо прийнятності у справі "Гуржий проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року; та рішення у справі "Мускат проти Мальти" (Muscat v. Malta), заява № 24197/10, § 44, від 17 липня 2012 року). Проте колегія суддів вважає, що за таких обставин він продемонстрував достатню сумлінність.

Зокрема, 08.01.2020, лише через декілька місяців після того, як заявника було повідомлено, що його справу призначено до апеляційного розгляду, він звернувся до апеляційного суду з проханням поінформувати його про результати розгляду справи судом апеляційної інстанції. І навіть самого такого звернення заявника достатньо, щоб зробити висновок про те, що скаржнику не було відомо про факт ухвалення судового рішення у його справі та що він бажав отримати цю інформацію.

Тобто з наведеного випливає, що на момент звернення із заявою про результати розгляду справи заявник не мав інформації, на яку він мав право відповідно до законодавства.

Колегія суддів також зауважує, що у справах, у яких Європейський суд з прав людини встановлював, що заявники не продемонстрували належної сумлінності у захисті своїх власних інтересів за дещо схожих обставин, періоди бездіяльності між останніми процесуальними подіями у справах заявників та їхніми зверненнями до відповідних органів, зазвичай, були довшими, ніж у цій справі, в якій з моменту повідомлення заявника про апеляційний розгляд та до його звернення до апеляційного суду щодо надання інформації про стан розгляду справи та про ухвалення постанови апеляційного суду у його справі минуло тільки вісім місяців (див., для порівняння, наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі "Гуржій проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), у якій відповідний період становив один рік та п'ять місяців, та рішення у справі "Каракуця проти України" (Karakutsya v.

Ukraine), заява № 18986/06, § 57, від 16 лютого 2017 року, у якій він становив один рік та вісім місяців).

Отже, Верховний Суд встановив, що всупереч вимогам КАС України та незважаючи на зусилля заявника захистити свої інтереси, йому не була надіслана копія ухваленої у його справі постанови суду апеляційної інстанції та не було надано адекватної можливості подати касаційну скаргу на неї.

Наведене призвело до порушення принципу рівності сторін та відповідно, права на справедливий судовий розгляд (див., для порівняння, рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), § § 19-21, та рішення у справі "Салов проти України" (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01, § 88, ЄСПЛ 2005-VIII (витяги).

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що наслідки такого порушення не можуть бути усунені інакше, окрім як в спосіб визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судового рішення та поновлення заявникові такого процесуального строку на звернення до Верховного Суду.

Підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження немає.

З огляду на викладене, а також проаналізувавши зміст оскаржених судових рішень та аргументів касаційної скарги, на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо неотримання особою регулярних (щомісячних) виплат внаслідок ухвалення Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009, колегія суддів вважає за потрібне відкрити касаційне провадження у цій справі.

Керуючись положеннями статей 248, 328, 329, 330, 331, 335, 338 КАС України,

ухвалив:

1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 в справі № 520/808/19.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 в справі № 520/808/19.

3. Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду справу № 520/808/19.

4. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

5. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб