Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.10.2018 року у справі №2240/2495/18

УХВАЛА

09 жовтня 2018 року

Київ

справа №2240/2495/18

провадження №К/9901/62901/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів - Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгагро Сольюшн" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанов, -

установив:

ТОВ "Торгагро Сольюшн" звернулося до суду з указаною позовною заявою.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2018 позов задоволено.

Відповідач оскаржив таке рішення в апеляційному порядку, внаслідок чого скаргу повернуто судом апеляційної інстанції з підстав не виконання ухвали апеляційного суду від 27.08.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме, не відповідності апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору у визначеному розмірі.

Вважаючи таку ухвалу постановленою з порушенням вимог процесуального закону, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу.

02.10.2018 касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 про залишення апеляційної скарги без руху отримана апелянтом 04.09.2018, що підтверджується реєстраційно-контрольною карткою відповідача на вказану ухвалу суду.

10.09.2018 до суду апеляційної інстанції надійшла заява від Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій апелянт зазначив свою незгоду з сумою судового збору, визначену судом за подання апеляційної скарги у даній справі та додав до заяви платіжне доручення № 760 від 27.08.2018 про сплату судового збору щодо трьох вимог немайнового характеру у розмірі 7929 грн.

Разом з тим, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначено, що за подання апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 476150,51
грн., оскільки вимоги позовної заяви, поданої юридичною особою у 2018 році, об'єднують як дві вимоги немайнового характеру, так і вимогу майнового характеру, яка звернена на визнання протиправним та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №54198752 від 21.03.2018, якою з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 20927311,26 грн.

Таким чином, у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №2240/2495/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Н.А. Данилевич

І.Л. Желтобрюх