Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.08.2021 року у справі №240/3843/21

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 240/3843/21

адміністративне провадження № К/9901/27268/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Берназюка Я. О., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
30.06.2021 у справі №240/3843/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому позивач просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок Житомирського окружного адміністративного суду №14 від 2 березня 2020 року та №2 від 11.01.2021, виходячи із стажу, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 31 рік;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок Житомирського окружного адміністративного суду №14 від 2 березня 2020 року та №2 від 11 січня 2021 року, виходячи із стажу, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 31 рік;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити різницю між донарахованим з 19.02.2020 розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і фактично виплаченим.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
30.06.2021, позов задоволено.

26.07.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.

Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише викладені обставини справи, посилання на підстави непогодження з рішенням судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

Інших обґрунтованих посилань у касаційній скарзі на обставини, передбачених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України скаржником не наведено, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався при перегляді рішення суду першої інстанції у справі №560/2121/20, відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у зразковій справі № 620/1116/20 від 16.06.2020 (Пз/9901/5/20).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не містить підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 та 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які б дали можливість Верховному Суду дійти висновку про необхідність перевірки викладених у скарзі аргументів скаржника та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №240/3843/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, які її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко Я. О. Берназюк Л. В. Тацій