Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №826/11809/17

УХВАЛА

05 липня 2019 року

Київ

справа №826/11809/17

адміністративне провадження №К/9901/18297/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі №826/11809/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції у цій справі.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 у цій справі залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі і для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначену апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі зібраних матеріалів у справі, апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалене в порядку письмового провадження 22.01.2019. Копію цього судового рішення скаржник отримав
25.01.2019. Вперше подано апеляційну скаргу в строк, проте ухвалою апеляційного суду від 29.03.2019 апеляційну скаргу відповідача повернуто з підстав ненадання доказів сплати судового збору.

Повторно апеляційну скаргу подано відповідачем лише 26.04.2019, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України.

Разом з апеляційною скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване своєчасним зверненням до суду з вперше поданою апеляційною скаргою. Крім того зазначає, що вдруге звертаючись до суду він бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку дійшов висновку, що зазначені заявником причини пропуску строку апеляційного оскарження, не можуть бути визнані поважними, оскільки не свідчать про наявність істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій, зокрема, подання апеляційної скарги в межах строку встановленого ст.295 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, звертаючись до суду вдруге відповідачем не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору без будь-яких обґрунтувань.

30.05.2019 на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідач бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження, однак з об'єктивних причин позбавлений можливості сплатити судовий збір. Будь-яких доказів вжиття скаржником заходів стосовно сплати судового збору останнім до суду не надано. Натомість, для підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження надані листи Державної казначейської служби України у м. Києві щодо здійснення заходів безспірного списання коштів.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження скаржника про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду відповідачем не зазначено.

Апеляційний суд зазначив, що такі зволікання податкового органу із поданням апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому такі порушення своїх процесуальних обов'язків не дають змоги суду поновити строк апеляційного оскарження.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними, зокрема ті обставини, що у зв'язку з відсутністю необхідних коштів для сплати судового збору вчасно подану ним попередню апеляційну скаргу судом повернуто.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Доводи скаржника, що у разі відмови у відкритті касаційного провадження, відповідач буде позбавлений наданого йому права на оскарження рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі №826/11809/17.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду