Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.04.2020 року у справі №810/4851/18

УХВАЛА

03 квітня 2020 року

м. Київ

справа №810/4851/18

адміністративне провадження №К/9901/8136/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області; ГУ ДПС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) ''Запорізький хлібокомбінат №1'' до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2018 адміністративний позов ТДВ ''Запорізький хлібокомбінат №1'' задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС від 07.06.2018 № 0011091305 та №0011081305; скасував вимогу ГУ ДФС про сплату боргу від 07.06.2018 №Ю-0011061305; скасував рішення ГУ ДФС про застосування штрафних санкцій від
07.06.2018 №0011071305.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 06.03.2019 залишив без руху у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00 грн, а ухвалою від 26.03.2019 повернув з тих підстав, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, залишеної без руху ухвалою суду від 06.03.2019, у встановлений судом строк. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги через недоведеність наявності підстав для продовження цього строку.

Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 10.02.2020 залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а вказані підстави у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі 2643,00 грн). Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд зазначив, що скаржник жодним чином не мотивує значну затримку у 9 місяців щодо повторного подання апеляційної скарги після її повернення ухвалою суду від 26.03.2019. До того ж, звертаючись з апеляційною скаргою повторно, скаржник не додає документ про сплату судового збору, а також докази на підтвердження існування об'єктивно існуючих та непереборних обставин, які унеможливили звернення суду впродовж встановленого законом строку, та вжиття відповідних заходів щодо сплати судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 02.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані ним у заяві як підстави для поновлення такого строку, не можуть бути визнані поважними, оскільки лише посилання на існування труднощів щодо сплати судового збору та вчинення певних дій без жодних доказів на підтвердження цих обставин не дає суду можливості вважати такі обставини об'єктивно існуючими.

18.03.2020 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду на розгляд.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує, що не є розпорядником коштів, відповідно вирішення питання щодо виділення коштів, сплати судового збору потребує часу; що вперше з апеляційною скаргою ГУ ДФС звернулося вчасно, однак через відсутність коштів, як незалежного від відповідача явища, судовий збір за подання апеляційної скарги не був сплачений і ухвалою апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 первинна апеляційна скарга була повернута; вказує, що ним вживалися відповідні заходи щодо сплати судового збору, проте ці обставини не були враховані судом апеляційної інстанції. З-поміж іншого відповідач наводить судові рішення Верховного Суду та Верховного Суду України у інших справах, як приклад неоднакового застосування норм процесуального права, та вказує, що за аналогічних обставин суд вирішив за можливе поновити скаржнику процесуальний строк на оскарження судового рішення. При цьому документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги відповідач не додає.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Підставою для повернення апеляційної скарги згідно з ухвалою від 26.03.2019 було те, що відповідач не усунув недолік апеляційної скарги, на який було вказано в ухвалі від 06.03.2019 (до апеляційної скарги не був доданий документ про сплату судового збору у розмірі 2643,00 грн).

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою не означає, що таке звернення може бути в будь-який час без належного обґрунтування поважності обставин, які стали причиною цього. Неналежна організація роботи відповідача та/або недостатність/відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не пов'язані з непереборними, об'єктивними перешкодами, які можуть бути розцінені як перешкода в доступі до правосуддя, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами, є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Беручи до уваги, що фактичною підставою пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення стало неоднаразове невиконання відповідачем вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в частині неподання до апеляційної скарги документа про сплату судового збору, на що суд апеляційної інстанції звертав увагу, повертаючи первинно подану контролюючим органом апеляційну скаргу, наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апеляційний суд обґрунтовано визнав неповажними.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених ним причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, а посилання на ухвали касаційного суду щодо застосування норми процесуального права у подібних правовідносинах є безпідставним, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюється судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду