Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.04.2020 року у справі №1440/1813/18

УХВАЛА

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа №1440/1813/18

адміністративне провадження №К/9901/8457/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Миколаївській області (ГУ ДФС) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду
18.02.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтранстермінал" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 адміністративний позов ТОВ "Ойлтранстермінал" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 18.05.2018 №00037341402 та №00037351402.

Відповідач оскаржив ці рішення, подавши 26.12.2018 апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 08.01.2019 залишив без руху у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги, а ухвалою від 12.02.2019 повернув з тих підстав, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, залишеної без руху ухвалою суду від 08.01.2019, у встановлений судом строк. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з підстав його необґрунтованості, зазначивши, що з урахуванням дати отримання копії ухвали без руху (14.01.2019) відповідач мав достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

09.12.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.12.2019 залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а вказані підстави у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк на усунення цих недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою цього ж суду від 18.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку з тих підстав, що обставини, пов'язані з фінансуванням ГУ ДФС та відсутністю у нього коштів для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору, та цією ж ухвалою апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

17.03.2020 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду 18.02.2020, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та не забезпечив апеляційне оскарження судового рішення. Також відповідач наводить судові рішення Вищого адміністративного суду України та апеляційного суду у інших справах, як приклад неоднакового застосування норм процесуального права, та вказує, що за аналогічних обставин суд вирішив за можливе поновити скаржнику процесуальний строк на оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Підставою для повернення апеляційної скарги згідно з ухвалою від 12.02.2019 було те, що відповідач не усунув недолік апеляційної скарги, на який було вказано в ухвалі від 08.01.2019 (до апеляційної скарги не був доданий документ про сплату судового збору).

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Зазначені відповідачем підстави (обмежене фінасування) для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень у довільний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Посилання відповідача на судові рішення Вищого адміністративного суду України та суду апеляційної інстанції у інших справах, як підтвердження неоднакового правозастосування судом апеляційної інстанції у цій справі у подібних правовідносинах, є безпідставним, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюється судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду 18.02.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду