Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.10.2019 року у справі №826/4780/18

УХВАЛА

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/4780/18

адміністративне провадження №К/9901/27451/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі №826/4780/18 за позовом ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,

УСТАНОВИЛ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.

ОСОБА_2 звернулась з клопотанням про залучення її до участі у справі у якості третьої особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 травня 2019 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору відмовлено, адміністративний позов повернуто.

Заявник, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 КАС України, а саме, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року зазначену апеляційну скаргу повернуто апелянту, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про без руху від 10 червня 2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою у якій просить ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду в апеляційну інстанцію.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі №826/4780/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду