Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.01.2019 року у справі №826/7304/18

УХВАЛА

04 березня 2019 року

Київ

справа №826/7304/18

адміністративне провадження №К/9901/5010/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 у справі №826/7304/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 28.12.2017 №495058/41443378. Зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 23.11.2017, яка складена ТОВ "Український транспортний Сервіс".

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також ухвал, постановлених у даній справі судом апеляційної інстанції, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 року залишено без руху; встановлено Державній фіскальній службі України 10 (десять) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 11.09.2018 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Згодом відповідач подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому зазначав, що пропустив цей строк у зв'язку із неможливістю сплати судового збору через відсутність належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.

Втім наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, у зв'язку з чим ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 у задоволенні клопотання ДФС України про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 відмовлено та відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив з того, що вказані відповідачем обставини не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження й, до того ж не підтверджені доказами.

30.11.2018 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому податковий орган вказував на відсутність у нього можливості своєчасної сплати судового збору у зв'язку із постійним блокуванням рахунків відповідача, процедурою реорганізації у структурі ДФС, а також труднощами та тривалістю процедури в отриманні суми на сплату судового збору від органу Казначейства.

В подальшому Шостий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та ухвалою від 07.12.2018 у задоволенні клопотання ДФС України про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
19.06.2018 року відмовив, а також ухвалою від 07.12.2018 відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фіскальна служба України звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 як такі, що не відповідають визначеним положеннями КАС України критеріям законності і обґрунтованості, й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу згідно з пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.

Із такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

В контексті зазначеного апеляційний суд прийшов до правильного висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які були пов'язані із факторами суб'єктивного характеру, як от незабезпечення фінансування видатків бюджету Державної фіскальної служби України, призначених для сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

За таких обставин, касаційна скарга на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання й стосовно перегляду в касаційному порядку рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
19.06.2018.

Разом з тим за змістом частини 1 статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

В свою чергу у відповідності з частиною 2 статті 13 КАС України не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Наведені приписи процесуального закону кореспондуються з частиною 1 статті 327 та частиною 1 статті 328 КАС України, якими визначено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 327 та частиною 1 статті 328 КАС України.

У даному ж випадку, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від
07.12.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції, тобто апеляційний перегляд даної справи не відбувся.

З огляду на викладене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
19.06.2018 касаційному оскарженню не підлягає.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
07.12.2018 у справі №826/7304/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко