Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.10.2018 року у справі №815/5727/17

УХВАЛА

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа №815/5727/17

адміністративне провадження №К/9901/20585/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "УКРКАВА" до ГУ ДФС в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

ГУ ДФС в Одеській області 18.07.2019 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018.

Верховний Суд ухвалою від 31.07.2019 касаційну скаргу залишив без руху як таку, що подана з порушенням частини 1 статті 329 та частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України: касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, а підстави, вказані у клопотанні про поновлення строку, є неповажними; до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Оцінюючи довід відповідача щодо наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження як необґрунтований, Верховний Суд в цій ухвалі зазначив, що обставини, пов'язані з фінансуванням державного органу, зокрема витрат на сплату судового збору, не є підставою для реалізації цим органом права на касаційне оскарження судового рішення в довільно обраний час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

У межах строку, наданого для виправлення недоліків касаційної скарги, відповідач звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, обґрунтоване фактично посиланням на ті ж самі обставини. Зокрема, скаржник вказує на неможливість сплатити на даний час судовий збір і не зазначає щодо можливості його сплатити у найближчий час, заявляючи одночасно клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до положень частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (частина 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Отже, норми цієї статті є спеціальними і встановлюють виключні підстави для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

З огляду на викладене клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Як вже було вказано в ухвалі від 31.07.2019, підстави, на які посилається відповідач в обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, стосуються його адміністративно-організаційної діяльності, а тому не підпадають під критерій об'єктивної перешкоди. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. Ці обставини не надають суб'єкту владних повноважень права у довільно обраний час після спливу встановленого законом строку реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових/процедурних складнощів, що склались у нього, шляхом зволіканням у виконанні процесуальних обов'язків, зокрема щодо сплати судового збору при зверненні із касаційною скаргою.

Отже, вказана ГУ ДФС у Одеській області причина пропуску строку на касаційне оскарження ухвалених у справі судових рішень (відсутність можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги) не може бути визнана поважною.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду