Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2021 року у справі №500/543/21

УХВАЛА

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 500/543/21

адміністративне провадження № К/9901/27457/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №500/543/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №61095113 від 4 січня 2021 року з підстав, визначених пунктом 9 частини 1 статті 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження";

- поновити виконавче провадження ВП №61095113 щодо поновлення позивача на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільській області;

- судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 23 липня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №500/543/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України й покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте жодної постанови Верховного Суду, прийнятої у подібних правовідносинах, не наводить (правовідносини, які склались у справах № 809/1206/17,709/1465/19,702/725/17 і 521/1892/18 не є подібними до правовідносин у цій справі з огляду на умови застосування правових норм).

Зазначене не може бути визнано належним обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою у розумінні пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Так, у справі №500/543/21, на відміну від справ №709/1465/19,702/725/17 і 521/1892/18, правовідносини склались з підстав прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження (визначених пунктом 9 частини 1 статті 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження"). Натомість, у наведених скаржником справах, про виконавче провадження мови не йде.

Водночас, неподібні правовідносини склались і у справі №809/1206/17, оскільки, на відміну від справи №500/543/21, на час прийняття державним виконавцем спірної постанови про закінчення виконавчого провадження, жодного рішення щодо поновлення позивача на посаді не приймалося. Натомість у справі №500/543/21 був прийнятий наказ Держгеокадастру №242-то від 17 вересня 2020 року "Про поновлення на посаді ОСОБА_1", який був оголошений наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №640-к від 22 вересня 2020 року "Про поновлення на посаді ОСОБА_1".

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана також на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, тобто судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 КАС України.

Зазначена норма є відсилочною нормою, а відтак, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 послався на пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України й вказав, що суди попередніх інстанцій, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, надали правову оцінку лише матеріалам, які не були складовою виконавчого провадження, а саме в ракурсі поновлення на посаді, без взаємозв'язку з матеріалами виконавчого провадження. Однак, таке обґрунтування підстав для скасування судових рішень згідно пункту 4 частини 2 статті 353 КАС України є недостатнім з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд звертає увагу скаржника, що поняття допустимості доказів розкрито у статті 74 КАС України.

З аналізу цієї статті, можна дійти висновку, що недопустимими доказами є докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Якщо обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, були підтверджені іншими засобами доказування.

Тобто, для застосування пункту 4 частини 2 статті 353 КАС України скаржник має належним чином обґрунтувати, що обставини, які мають істотне значення, були встановлені судами на підставі доказів, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом із вказівкою на конкретні норми права, у яких такий порядок передбачений.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №500/543/21.

Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №500/543/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, спонукання до вчинення дій повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду