Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.07.2018 року у справі №810/4414/17

УХВАЛА

03 липня 2018 року

Київ

справа №810/4414/17

адміністративне провадження №К/9901/54682/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання неправомірними дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовної заяви) просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиці А.В. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 2 листопада 2017 року; стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 80000 грн та моральну шкоду у розмірі 150000 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень органу державної виконавчої служби, а рішення судів попередніх інстанцій, які оскаржуються, прийняті з особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання неправомірними дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець