Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №826/19497/16

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

31 січня 2020 року

м. Київ

справа №826/19497/16

провадження №К/9901/2821/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
21.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
15.01.2020 у справі № 826/19497/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк", третя особа:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив:

а) визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк" Кононця В. В. щодо визнання правочину за вкладною операцією з розміщення 15.06.2016 ОСОБА_1 коштів в сумі 5
680 доларів США нікчемним;

б) зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ "КБ "Євробанк", що має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 5680 доларів США за депозитним договором № Д-28658/USD від 15.06.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 позов задоволено частково:

А) Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк", що оформлене наказом № 229-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" від 07.11.2016 стосовно визнання нікчемним правочину (операції) щодо надходження коштів за депозитним договором № Д-28658/USD від 15.06.2016.

Б) Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк", який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" за кошт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за депозитним договором № Д-28658/USD від
15.06.2016.

В) Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" за кошт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до депозитного договору № Д-28658/USD від
15.06.2016.

Г) В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" задоволено частково:

А) Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 стосовно визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк", що оформлене наказом № 229-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" від 07.11.2016 стосовно визнання нікчемним правочину (операції) щодо надходження коштів за депозитним договором № Д-28658/USD від 15.06.2016, і закрито провадження у справі стосовно цих вимог.

Б) В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 залишено без змін.

24.01.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
21.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
15.01.2020 у справі № 826/19497/16.

Дослідивши зміст касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк", колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у цій справі треба відмовити з таких мотивів.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Отже, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тобто розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з'ясувати, чи належить справа, у якій ухвалено оскаржені судові рішення, за своїми ознаками до тих справ, що можуть переглядатися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок розгляду, зокрема й щодо можливості їхнього касаційного перегляду.

За приписами пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині 6 статті 12 КАС України закріплено перелік справ, що їх для мети КАС треба розглядати як справи незначної складності, який, утім, не є вичерпним, оскільки зважаючи на положення пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей КАС України справами незначної складності є також й інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з вимогами частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 257 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що за предметом спору ця справа не належить до тих, які мають розглядатися винятково за правилами загального позовного провадження, тому з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи колегія суддів вважає, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення зазначених вище обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Верховний Суд також бере до уваги те, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та в постанові суду апеляційної інстанції стосовно вимог, за якими провадження у справі було закрите, узгоджуються з правовою позицією щодо застосування норм матеріального права, а саме: частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних спірних правовідносинах за участю Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк", яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 826/15487/16, а також у постановах Верховного Суду від
15.05.2019 в справі № 826/19345/16, від 19.04.2019 в справі № 826/15458/16, від
24.04.2019 в справі № 826/14133/16. Також колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Вказане дає підстави для висновку, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не належить оскаржувати в касаційному порядку.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою потрібно відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України,

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі № 826/19497/16.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб