Історія справи

Ухвала ВП ВС від 24.06.2020 року у справі №9901/134/20
Ухвала КАС ВП від 01.06.2020 року у справі №9901/134/20

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 червня 2020 року

м. Київ

справа №9901/134/20

адміністративне провадження №П/9901/134/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кравчука В. М., перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України про порушення основоположних прав та свобод, визнання дій та бездіяльності протиправною, визнання незаконними та скасування нормативно-правових актів, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію, страхову компенсацію та заборгованість, відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

27.05.2020 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 Держави України в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Позивач просив суд:

- визнати дії та бездіяльність законодавчої та виконавчої влади України протиправними;

- визнати незаконним та скасувати будь-який нормативно правовий акт, який суперечить Конституції України, ~law20~2 від 28.02.1991;

- визнати, що в Україні повалено конституційний лад, правовий устрій, Україна не є правовою державою, Україна спрямовує свою діяльність на знищення життя, здоров'я, честь, гідність;

- визнати переоцінку страхового ядерного заробітку протиправною; Україна позбавила страхових виплат; Україна зобов'язана визначити, призначити, виплачувати страхову ядерну довічну пенсію;

- визначити, що Кабінету Міністрів України не виконує свої функції;

- зобов'язати законодавчу владу України діяти в межах Конституції України, Законів України, рішень Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини;

- зобов'язати законодавчу та виконавчу владу України визначити, призначити, нарахувати, виплачувати основну довічну страхову ядерну пенсію виключно у відсотках від ступеня втрати працездатності як інваліду без будь-яких обмежень;

- зобов'язати Україну призначити, нарахувати та виплачувати довічну додаткову пенсію за ядерну шкоду, заподіяну життю, здоров'ю в розмірі 100 % мінімальних пенсій за віком без будь-яких обмежень;

- зобов'язати Україну призначити, нарахувати та виплачувати невиплачену з вини держави компенсацію за невикористану санаторну путівку із 1993 року по день виплати щорічно в розмірі 100% від вартості путівки; на суму боргу починаючи з
04.03.1991 по день виплати нарахувати щорічно 3 % річних, що входять до грошового зобов'язання та пеню в розмірів 120 % річних від найвищої облікової ставки НБУ по день виплати без будь-яких обмежень;

- зобов'язати Україну в строк до одного місяця визначити, нарахувати, перерахувати та виплачувати борг;

- судове рішення поставити на контроль, а в разі його невиконання зобов'язати щоденно нараховувати пеню та 3 % річних;

- у разі заперечення проти позову стягнути моральну шкоду у розмірі 1 000 000
доларів США.

Суть позовних вимог зводиться до того, що як Верховна Рада України, так і Кабінет Міністрів України усупереч Конституції України, Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду - ядерного Закону № 334/96-ВР від
12.07.1996, рішень Конституційного Суду України, знищили гарантії визнаних прав людини, гарантованих Законом України від 28.01.1991р. № 796-12. Постійно діючи протиправно, відповідач не керувався інтересами народу і держави, що призвело до порушення його соціальних прав на відшкодування витрат за ядерну шкоду заподіяну життю, здоров'ю, інвалідністю.

Зміст заявлених вимог та їх обґрунтування дають підстави для висновку, що позивач фактично вважає протиправними усі нормативно-правові акти та дії як законодавчої, так і виконавчої влади України, які стосуються звуження його соціальних прав, які можна усунути шляхом визнання їх незаконним та шляхом нарахування і виплати позивачеві коштів (заборгованості).

Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Згідно з ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.171 КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених ст.171 КАС України.

Глава 2 розділу 1 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Отже, зазначений перелік спорів, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.

Разом з тим, в частині 1 статті 266 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Отже, згідно з правилами наведених положень КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудні справи в яких відповідачем є Кабінету Міністрів України, незалежно від позовних вимог.

Як вбачається, загалом позовні вимоги поставлено як до Верховної Ради України, так і до Кабінету Міністрів України. Предметом спору є оскарження законності дій чи бездіяльності, законності актів Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Водночас, такі вимоги позивач пов'язує з захистом його соціальних прав, як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС, інваліда.

Щодо вимог про скасування постанов Кабінету Міністрів України Верховний Суд зазначає, що частиною 1 статті 27 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, вимоги позивача в частині оскарження рішень, дій, бездіяльності Кабінету Міністрів України підсудні окружному адміністративному суду, а вимоги безпосередньо про оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються Окружним адміністративним судом міста Києва.

Щодо вимог позивача про законність дій чи бездіяльності, про правомірність актів Верховної Ради України, то надання їм правової оцінки не матиме наслідком в даному разі нарахування, призначення та виплату соціальних виплат позивачеві.

Тому в силу вимог частини 1 статті 266 КАС України, зазначені вимоги також не підсудні Верховному Суду.

Тобто більшість заявлених вимог відносяться до підсудності окружних адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною 4 статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, частиною 5 статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

З урахуванням зазначеного, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства. Крім того, щодо заявлених ОСОБА_1 вимог визначена виключна підсудність різним судам.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України)

Враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, за правилами пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 29, 169, 172, 243, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України про порушення основоположних прав та свобод, визнання дій та бездіяльності протиправною, визнання незаконними та скасування нормативно-правових актів, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію, страхову компенсацію та заборгованість, відшкодування моральної шкоди повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Кравчук В. М