Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.04.2019 року у справі №826/9494/18

УХВАЛА

27 лютого 2020 року

Київ

справа № 826/9494/18

адміністративне провадження № К/9901/34558/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 826/9494/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Втор" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві (далі - скаржник, ГУ ДФС).

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку з зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги.

На виконання вищезгаданої ухвали суду, від скаржника 02.01.2020 надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків в частині сплати судового збору, яке мотивовано необхідністю додаткового часу для сплати судового збору у даній справі. Проте, на пропозицію суду скаржником не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2020 заявнику продовжено процесуальний строк виконання вищезгаданої ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині подання заяви про поновлення порушеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням доказів на їх підтвердження, терміном десять днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

На виконання вимог цієї ухвали, ГУ ДФС 10.02.2020 подало заяву, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження та повторно продовжити строк виконання вимог ухвали в частині надання суду документу про сплату судового збору. Заява вмотивована тим, що вперше касаційна скарга у цій справі була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, касаційну скаргу було повернуто. Зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлено два строки звернення до суду з касаційною скаргою (тридцять днів і один рік), при Кодексу адміністративного судочинства України не встановлює конкретний момент, коли саме протягом року скаржник зобов'язаний звернутися до суду, якщо тридцятиденний строк пропущений з поважних причин.

Звертає увагу, що при обмеженні касаційного оскарження протрушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law17~), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law18~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law19~.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 КАС України.

Причиною пропуску строку на касаційне оскарження стало повернення Верховним Судом касаційної скарги ГУ ДФС у зв'язку із несплатою судового збору за її подання. При цьому, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що вперше касаційна скарга у цій справі подавалася 26.03.2019, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору була залишена без руху. Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2019 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків відмовлено, касаційну скаргу повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.

10.05.2019 відповідач вдруге подав касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 05.06.2019 залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати платіжний документ про оплату судового збору. 02.07.2019 касаційну скаргу повернуто на підставі частини 2 статті 332 КАС України.

Втретє касаційну скаргу у цій справі ГУ ДФС було подано 01.08.2019, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору була залишена без руху, а в подальшому ухвалою Верховного Суду від 08.10.2019 була повернута.

ГУ ДФС 25.10.2019 вчетверте звернулося з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 25.11.2019 повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків зазначених ухвалі про залишення касаційної скарги без руху в частині сплати судового збору.

11.12.2019 ГУ ДФС вп'яте подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, разом з тим подана касаційна скарга не містить доказів сплати судового збору за її подання, що спростовує посилання скаржника, що ним вживаються всі заходи щодо сплати судового збору.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України", принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових труднощів, які склалися в нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у тому числі й щодо сплати судового збору.

При цьому, доводи ГУ ДФС про те, що КАС України передбачає право скаржника звернутися зі скаргою протягом одного року, якщо строк пропущений з поважної причини, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.

Надання судом часу суб'єкту владних повноваження для забезпечення процедури погодження та сплати судового збору, буде розцінено як надання йому певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір саме при подачі позову, що на практиці означатиме звуження їхнього права на звернення до суду.

Отже, відповідачу було надано достатньо часу для усунення недоліків касаційної скарги, проте у строк визначений судом, недоліки так і не були усунуті, судовий збір сплачено не було. Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу про неможливість своєчасної оплати судового збору протягом тривалого часу з моменту подання первинної касаційної скарги, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов'язків.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, якщо вона не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Отже, клопотання ГУ ДФС про продовження строку виконання вимог ухвали в частині надання документу про сплату судового збору є недоцільним і задоволенню не підлягає, оскільки скаржнику для відшукання можливості сплатити судовий збір за поданою ним скаргою давалось достатньо часу.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною 3 статті 3, пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві, про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними.

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
06.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
27.02.2019 у справі № 826/9494/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду