Стаття 21. Загальні засади державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг

1. Метою державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг є забезпечення захисту законних інтересів клієнтів, сталого розвитку і стабільності фінансового ринку, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.

2. Основними завданнями, які виконує Регулятор для досягнення мети, визначеної частиною першою цієї статті, є:

1) формування та реалізація єдиної та ефективної державної політики щодо державного регулювання та нагляду на ринку фінансових послуг;

2) захист прав та законних інтересів учасників ринку фінансових послуг;

3) забезпечення ефективності та цілісності ринку фінансових послуг, створення сприятливих умов для його розвитку та функціонування;

4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку фінансових послуг;

5) створення належного конкурентного середовища на ринку фінансових послуг та запобігання монополізації;

6) сприяння створенню рівних можливостей для доступу до ринку фінансових послуг;

7) недопущення конфлікту інтересів у діяльності надавачів фінансових та супровідних послуг та/або врегулювання конфлікту інтересів;

8) забезпечення фінансової стабільності та недопущення накопичення системного ризику у фінансовій системі;

9) додержання учасниками ринку фінансових послуг вимог законодавства України;

10) контроль за прозорістю та відкритістю функціонування ринку фінансових послуг;

11) сприяння інтеграції в європейський та міжнародний ринки фінансових послуг;

12) сприяння просвітницькій роботі з метою забезпечення обізнаності споживачів, отримання ними навичок, знань та впевненості щодо розуміння ризиків, відповідальності та можливостей, пов’язаних із отриманням фінансових послуг;

13) забезпечення відкритих та прозорих відносин з учасниками ринку фінансових послуг у межах законодавства України, у тому числі своєчасного взаємного обміну необхідною інформацією.

3. Регулятор при здійсненні державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг керується принципами:

1) законності, який передбачає, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюється Регулятором відповідно до законодавства України;

2) співмірності (пропорційності), який передбачає, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг мають здійснюватися пропорційно, виходячи з мети державного регулювання та нагляду і необхідності забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу, а також обставин та умов конкретної ситуації (включаючи розмір надавача фінансових або супровідних послуг, види здійснюваної ним діяльності та притаманні їй ризики, фінансовий стан такого надавача фінансових або супровідних послуг і власників істотної участі в ньому);

3) гарантування прав і законних інтересів учасників ринку фінансових послуг (зокрема прав споживачів), який передбачає:

а) запобігання проявам корупції;

б) встановлення розумних строків для впровадження змін на виконання нормативно-правових актів Регулятора у сфері державного регулювання і нагляду;

в) забезпечення можливості участі у встановленому законом порядку учасників ринку фінансових послуг у процесі прийняття Регулятором рішень;

4) відкритості та прозорості процесу нагляду, що забезпечується шляхом:

а) оприлюднення з дотриманням режиму збереження інформації про надання фінансової послуги, таємниці фінансової послуги у встановленому нормативно-правовими актами Регулятора порядку, узагальненої та знеособленої інформації про планування та результати наглядової діяльності на сторінці офіційного інтернет-представництва (офіційному веб-сайті) Регулятора;

б) забезпечення доступності інформації у сфері нагляду відповідно до закону;

5) оцінювання Регулятором правочинів, операцій, обставин та подій з урахуванням їх економічного та фактичного змісту;

6) об’єктивності та неупередженості здійснення нагляду, у тому числі інспектування, у порядку, визначеному законом та нормативно-правовими актами Регулятора;

7) плановості, пропорційності і системності нагляду, його орієнтованості на запобігання правопорушенням на ринку фінансових послуг.

4. Державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюються Регулятором шляхом:

1) ведення Реєстру та оприлюднення інформації з Реєстру в порядку, встановленому цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора;

2) авторизації діяльності з надання фінансових послуг та діяльності з надання супровідних послуг у випадках, визначених спеціальними законами;

3) нормативно-правового регулювання діяльності з надання фінансових та супровідних послуг та нагляду за такою діяльністю;

4) здійснення пруденційного нагляду та нагляду за ринковою поведінкою учасників ринку фінансових послуг;

5) застосування коригувальних заходів, заходів раннього втручання та заходів впливу;

6) підготовки і оприлюднення статистичної та аналітичної інформації щодо функціонування ринку фінансових послуг, діяльності його учасників;

7) здійснення інших заходів, передбачених цим Законом та спеціальними законами;

8) нагляду за додержанням надавачами фінансових послуг, а також посередниками та колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, включаючи додержання вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки);

9) контролю за додержанням законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг.

5. При здійсненні нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг, нагляду за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та контролю за дотриманням законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг та за поширенням інформації про фінансові та супровідні послуги, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, Регулятор має право застосовувати професійне судження.

{Абзац перший частини п'ятої статті 21 в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 }

Професійне судження формується Регулятором з урахуванням таких принципів:

а) рівнозначності суті та форми (оцінювання правочинів, операцій, обставин та подій з точки зору їх суті та форми);

б) співмірності (пропорційності) (врахування обставин та умов конкретної ситуації, щодо якої формується професійне судження та приймається відповідне рішення (зокрема, розмір надавача фінансових або супровідних послуг, складність, обсяг, види, характер здійснюваних ним операцій, організаційна структура надавача фінансових послуг, профіль ризику надавача фінансових послуг, особливості діяльності надавача фінансових послуг як системно важливого та/або значимого (за наявності такого статусу), діяльність фінансової групи, до складу якої входить надавач фінансових послуг, фінансовий стан надавача фінансових послуг та власників істотної участі в ньому);

в) обґрунтованого сумніву (здійснення додаткової/поглибленої перевірки/аналізу правочинів, операцій, обставин та/або подій, щодо яких формується професійне судження та приймається відповідне рішення, за наявності обґрунтованого сумніву щодо них);

г) комплексного аналізу (дослідження всіх обставин та умов конкретної ситуації при формуванні професійного судження та прийнятті відповідного рішення).

Регулятор має право застосовувати професійне судження під час оцінювання осіб, правочинів, операцій, обставин, подій (за якісними і за кількісними показниками), що здійснюється Регулятором в межах виконання покладених на нього наглядових функцій, зокрема:

фінансового стану надавача фінансових послуг, ризиків, притаманних його діяльності;

життєздатності бізнес-моделі надавача фінансових послуг, адекватності капіталу та ліквідності надавача фінансових послуг ризикам, на які наражається або може наражатися надавач фінансових послуг;

якості корпоративного управління надавача фінансових послуг, ефективності функціонування його системи внутрішнього контролю, впливу ризиків і стрес-факторів на ефективне управління надавачем фінансових послуг, фінансову стабільність і захист інтересів клієнтів та кредиторів надавача фінансових послуг;

дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг та законодавства щодо поширення інформації про фінансові та супровідні послуги.

{Частину п'яту статті 21 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 }

Документ, в якому викладено професійне судження, підписується/затверджується/погоджується/схвалюється керівником Регулятора або уповноваженою на такі дії особою (особами) Регулятора.

Професійне судження не може замінювати докази та правове обґрунтування рішення Регулятора.

Документ, в якому викладено професійне судження, крім випадків, передбачених спеціальними законами, може бути переглянутий у встановленому Регулятором порядку за зверненням особи, якої він стосується. Особа має право подати звернення про перегляд професійного судження протягом 15 робочих днів з дня його отримання.

Рішення Регулятора, прийняті із застосуванням професійного судження, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Шкода, заподіяна надавачу фінансових та/або супровідних послуг внаслідок професійної помилки працівників Регулятора та/або залучених експертів при формуванні професійного судження та прийняття з урахуванням такого професійного судження відповідного рішення Регулятора, відшкодовується згідно із законодавством.