У позові про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідачами слід зазначати УСІХ спадкоємців, а у випадку їх відсутності орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ВС/КЦС у справі № 352/382/18 від 30 квітня 2020р)

Фабула судового акту: Поширена ситуація серед українських заробітчан, які роками перебувають на чужині і втрачають родинні зв’язки. Батько помер, передав у спадок сину на підставі заповіту нерухоме майно, але син пропустив шестимісячний строк прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України. Через деякий час син звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, проте отримав відмову у прийнятті спадщини у зв'язку із пропуском сттроку, при цьому спадщину прийняв інший спадкоємець (Особа 3). Отже, виник родинний конфлікт та юридичний спір за майно.

Питання процесуальне: хто в такому випадку при поданні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на підставі ст. 1272 ЦК України повинен бути відповідачем? Нотаріус, спадкоємець, який прийняв спадщину, усі спадкоємці, і ті що прийняли спадщину, і ті що ні, територіальна громада за місце відкриття спадщини, тощо.

Проблема юридична: як визначити коло усіх спадкоємців, усіх черг, які прийняли спадщину, права яких можуть бути порушені при поданні такого позову. Відразу слід зазначити, що ВС про це замовчує.

Син (позивач) подав позов та визначив відповідачем у заяві орган місцевого самоврядування за місце відкриття спадщини. Суд першої інстанції замінив відповідача на одного із спадкоємців померлого, з яким у позивача конфлікту не було (Особа 2), визнав причину пропуску строку для прийняття спадщини – перебування за кордоном - поважною та задовільнив позов.

Інший спадкоємець (Особа 3), який не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення своїх прав на участь у розгляді спору.

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Таке рішення обґрунтовувалося тим, що суд першої інстанції помилково не встановив коло УСІХ спадкоємців померлого та не залучив їх УСІХ до розгляду позову у першій інстанції.

Зокрема ВС підкреслив, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, процесуальна тактична перемога Особи 3, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналізуйтес судовий акт: Надаючи додатковий строк для прийняття спадщини, суд має дослідити, чи вчиняв нотаріус дії для повідомлення про відкриття спадщини, чи викликав спадкоємця, у тому числі шляхом публічного оголошення у пресі (ВС/КЦС, № 761/42165/17-ц,28.10,19)

Необізнаність про існування заповіту з вини недобросовісного спадкоємця за законом є підставою для скасування свідоцтва про на спадщину такого спадкоємця (ВС/КЦС № 414/811/17 від 11.12.2019)

Неоформлена нерухомість все ж таки успадковується, а поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухомість, що входить до складу спадщини» є різними (ВС/КЦС у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 р.)

Визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на будинок та визнання права власності (Котелевський районний суд Полтавської обл. від 06.08.2019 р., справа № 535/803/19)

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем (ВС/КЦС,справа № 484/747/17, 10.01.19)

Необізнаність про смерть спадкодавця, проживання в іншій державі, направлення нотаріусом повідомлення спадкоємцю на адресу, за якою він вже не проживає, не є поважними причинами пропуску відповідного строку (ВС/КЦС, № 459/295/16-ц, 13.12.18)

Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 352/382/18

провадження № 61-40424св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу,- ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області, у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюти І. О., від 13 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хом`яківської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі розташоване по

АДРЕСА_1 .

04 грудня 2000 року ОСОБА_4 було складено заповіт, у якому він все майно заповідав йому та ОСОБА_5 .

05 березня 2018 року він звернувся до приватного нотаріуса Угорчак Н. М. із заявою про прийняття спадщини, однак у її задоволенні було відмовлено у зв`язку із пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини.

Стверджує, що від спадщини не відмовлявся, а строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, через те, що після смерті батька виїхав на заробітки до Російської Федерації. Причини неподання заяви про прийняття спадщини іншими спадкоємцями йому невідомі.

Посилаючись на викладене, просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 терміном один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 03 травня 2018 року замінено первісного відповідача - Хом`яківську сільську раду на ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, у складі судді Гургули В. Б., від 03 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Надано ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 терміном на один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд визнав причину пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини - перебування позивача протягом тривалого часу закордоном - поважною.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, задоволено. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд не встановив коло спадкоємців померлого ОСОБА_4 та розглянув справу без участі ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого батька ОСОБА_6 (сина ОСОБА_4 ) та претендує на спірне нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 03 травня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 352/382/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

В грудні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

16 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 352/382/18 передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Позивач вважав, що апеляційний суд фактично ухилився від належної, неупередженої і об`єктивної оцінки доказів по справі.

Стверджує, що єдиним належним відповідачем по справі є спадкоємець після смерті ОСОБА_4 за заповітом - ОСОБА_2 .

Вважає, що Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області було ухвалено в цілому вірне по суті, законне та справедливе рішення.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

В поданому в листопаді 2018 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 , посилаючись на законність та обґрунтованість постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня

2018 року просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Наголошує на тому, що її батько ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своїх батьків ( ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ), однак не оформив своїх прав у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько помер, вона є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 в установленому законом порядку, однак нотаріус також відмовила її у видачі свідоцтва про право на спадщину за відсутністю правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.

04 грудня 2000 року ОСОБА_4 було складено заповіт, в якому він все майно заповідав ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2

05 березня 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса

Угорчак Н. М. із заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском встановленого законом строку на прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер

ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_6 та спадкоємцем першої черги за законом після його смерті.

Апеляційним судом встановлено, що у провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області знаходиться цивільна справа № 352/2174/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені

статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого

статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя

статті 1272 ЦК України).

Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Вказаний висновок викладений зокрема у постановах Верховного Суду

від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц (провадження

№ 61-38046св18), від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18).

Апеляційний суд вірно встановив, що всупереч доводам позивача

ОСОБА_1 , він та ОСОБА_2 не є єдиними спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є також його син ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якого прийняла ОСОБА_3 .

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Натомість клопотань про залучення ОСОБА_3 , як співвідповідача позивач не заявляв.

Апеляційним судом також вірно враховано наявність із грудня 2017 року на розгляду в суді справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння

АДРЕСА_1 .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року

по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та без додержанням норм процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня

2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта