14.08.2019 | Автор: АО "Аргос"
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на будинок та визнання права власності (Котелевський районний суд Полтавської обл. від 06.08.2019 р., справа № 535/803/19)

Визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на будинок та визнання права власності (Котелевський районний суд Полтавської обл. від 06.08.2019 р., справа № 535/803/19) - 0_21258000_1565783144_5d53f46833ec4.jpg

Фабула судового акту: Адвокатом АО «Аргос» Олександром Остапенком в інтересах клієнта було подано до суду позовну заяву про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на будинок та визнання за позивачем права власності на будинок.

Рішенням від 06.08.2019 р. позовні вимоги в інтересах позивача задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

При постановлені рішення суд керувався ст. 60 СК України де зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач позбавлений можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/4 частини будинку в позасудовому порядку.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на частку будинку після смерті батька, суд беручи до уваги, що позивач згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину у строки, визначені ч. 1 ст. 1270 ЦК України, вважає що його позовні вимоги щодо визнання за ним в порядку спадкування права власності на 1/4 частину спірного будинку ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Чому судом апеляційної інстанції було відмовлено у виділі майна, що є у спільній частковій власності у самостійний об'єкт (Полтавський апеляційний суд від 17.07.2019 р., справа № 552/4290/17)

СУД: Визнання права власності в порядку спадкування за законом у випадку наявності заповіту (Полтавський районний суду Полтавської області по справі № 545/864/19 від 03.06.2019 р.)

СУД:Чому суд відмовив у виділі майна, що є у спільній частковій власності у самостійний об'єкт та встановлення порядку користування земельною ділянкою (Київський райсуд м. Полтави у справі №552/4290/17 від 08.04.2019 р.)

Суд: Визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визначення порядку користування квартирою в одному рішенні (Октябрський районний суд м.Полтави від 28 лютого 2019 р. у справі № 554/9696/18)

Справа № 535/803/19

Провадження № 2/535/327/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Якименко Т.О., при секретарі - Балала Л.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Котельва Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на будинок та визнання в порядку спадкування права власності на 1/4 частину нерухомого майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гура Л.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Остапенко О.П., який діє на підставі договору про надання адвокатських послуг від 06.12.2018 року, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .у праві спільної сумісної власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно просить визнати за позивачем право власності на 1/4 частину нерухомого майна, що знаходиться за вказаною адресою, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову адвокат Остапенко О.П. зазначив, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування ОСОБА_3 у шлюбі з відповідачем по справі - ОСОБА_2 ними було придбано спірний будинок, право власності на який оформлено за відповідачкою. Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину, яка складається з 1/4 частки зазначеного вище будинку. Однак, отримав відмову, оскільки за життя спадкодавця - ОСОБА_3 договір про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не укладався, одже неможливо встановити розмір частки, яка належала спадкодавцю. Позивач вважає, що відсутність зазначеного договору поділу майна, позбавляє його права як спадкоємця за законом отримати у спадщину вказане спадкове майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Остапенко О.П. надав суду письмову заяву в якій просить справу розглянути без його та позивача участі. Не заперечує щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі розрахунку, який був наданий відповідачкою ОСОБА_2 , та вважає його обгрунтованим.

Відповідачка ОСОБА_2 надала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без її участі. Позовні вимоги визнала повністю, крім заявлених представником позивача розрахунку судових витрат, та вважає його дещо завищеним. Одночасно, ОСОБА_2 надала суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому визнає судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн та 1800 грн. за надання правничої допомоги.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Положеннями ст. 200 ЦПК України визначено право суду ухвалювати рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до абз.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання відповідачем пред`явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст.206 ЦПК України відповідачу відомі та зрозумілі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задоволити повністю з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Краснопільським бюро ЗАГС Сумської області від 26.04.1966 року позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане повторно Октябрьським райнним у м. Полтава відділом РАЦС Головного ТУЮ в Полтавській області від 12.05.2016 року.

В провадженні приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гури Л.Б. знаходиться спадкова справа № 7-2015 після померлого ОСОБА_3 .

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №73/02-31 від 05.04.2017 року виданої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гурою Л.Б. з заявами про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 звернулися - дружина померлого - ОСОБА_2 та син померлого - ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Гури Л.Б. з заявою про видачу на його ім`я, як спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , свідоцтва про право на спадщину, яка складається з 1/4 частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена частка спірного будинку належала його батькові - ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності у майні подружжя, оскільки будинок був придбаний за час його перебування у шлюбі з ОСОБА_2 .

Однак, за життя спадкодавця ОСОБА_3 між подружжям не було укладено договір про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому з цих підстав позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою про відмову у вчинення нотаріальної дії №73/02-31 від 05.04.2017 року.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданим міським Палацом шлюбів м. Полтава від 22.11.1991 року, ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 22.11.1991 року .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №170882580 від 19.06.2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу від 14.07.2005 року посвідчений приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Соломко З.В.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, як встановлено у судовому засіданні і не заперечується сторонами по справі, спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , тобто є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Виходячи з вищенаведеного, у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у спільній сумісній власності на спірний будинок належала 1/2 частка.

З цих підстав вимоги позивача ОСОБА_1 про визначення частки померлого ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на вищезазначений спірний будинок підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК).

Таким чином, судом встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 входить 1/2 частка спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та єдиними спадкоємцями є сторони по справі в рівних частках. Тобто частка позивача у спадковому майні, що складається з спірного будинку становить 1/4 частину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач позбавлений можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в позасудовому порядку.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на частку будинку після смерті батька, суд беручи до уваги, що позивач згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину у строки, визначені ч. 1 ст. 1270 ЦК України, вважає що його позовні вимоги щодо визнання за ним в порядку спадкування права власності на 1/4 частину спірного будинку ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 визнала позов до початку розгляду справи по суті, а прозивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно з відповідачки слід стягнути на користь держави 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті за подання даної позовної заяви, а саме 768,40 грн.

Крім того, з відповідачки на користь позивача слід стягти витрати на правову допомогу в сумі 1800 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.15, 16, 328, 1217, 1218, 1261, 1270 ЦК України, ст. ст. 3-15, 76, 82, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на будинок та визнання в порядку спадкування права власності на 1/4 частину нерухомого майна, задовільнити повністю.

Визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності подружжя на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/2 частину.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН - НОМЕР_4 ), в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_5 ) жительки: АДРЕСА_2 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р №31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, стягувач: Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_5 ) жительки: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ІПН - НОМЕР_4 ), жителя АДРЕСА_3 , судові витрати на правову допомогу в розмірі 1800 (одну тисячу вісімсот) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

4818
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


1
Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ