Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі

головуючого Барбари В.П., суддів:Балюка М.І.,Берднік І.С.,Гуля В.С., Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І., Фесенка Л.І.,Шицького І.Б., за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" - споживчого товариства "Настуся" - Нечитайла Т.В., Каракой Т.В., Островерх В.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву споживчого товариства "Настуся" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13 січня 2014 року у справі № 911/1943/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна" до споживчого товариства "Настуся" про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

До Верховного Суду України звернулося споживче товариство "Настуся" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13 січня 2014 року у справі № 911/1943/13 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 612, 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 221 Господарського кодексу України (далі - ГК України), внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах щодо підстав для стягнення штрафу.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 09 липня 2013 року у справі

№ 5020-1276/2012, від 03 серпня 2011 року у справі № 13/600, від 02 квітня 2009 року у справі № 8/488/08, від 27 вересня 2007 року у справі

№ 35/180-07, від 12 грудня 2007 року у справі № 33/2, в яких, на його думку, викладено правову позицію про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій у порядку статей 612, 613 ЦК України та статті 221 ГК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата

у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Отже, неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, в різному тлумаченні судами змісту й сутності правових норм, що зумовило різні висновки про наявність чи відсутність прав та обов'язків учасників певних правовідносин.

Задовольняючи касаційну скаргу ТОВ "Суффле Агро Україна" у справі

№ 911/1943/13 про стягнення 20 375 грн штрафу за невиконання умов договору щодо поставки ячменю для позивача у повному обсязі за договором купівлі-продажу від 06 квітня 2012 року № 2046 А (далі - договір), Вищий господарський суд України, посилаючись на статтю 611 ЦК України, виходив із того, що право покупця на отримання товару зі складу продавця (на умовах EXW) не виключає обов'язку продавця поставити покупцеві товар у повному обсязі відповідно до умов, визначених договором, а матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про наявність перешкод, котрі завадили відповідачеві узгодити поставку зерна з позивачем (пункт 3.3 договору) і поставити позивачеві певну кількість товару у визначений термін (пункти 3.2, 3.8 договору).

Допускаючи до провадження Верховного Суду України справу № 911/1943/13, Вищий господарський суд України, розглянувши доводи споживчого товариства "Настуся", дійшов висновку про наявність факту неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей

612, 613 ЦК України та статті 221 ГК України.

Однак поза увагою Вищого господарського суду України залишилася та обставина, що справи № 5020-1276/2012, № 13/600, № 8/488/08,

№ 35/180-07, № 33/2, на постанови в яких послався заявник, було вирішено судом касаційної інстанції залежно від наданих сторонами доказів і відповідно до встановлених судами фактичних обставин у кожній справі, що не дає підстав для висновку про неоднакове застосування норм матеріального права.

При цьому слід зазначити, що Верховний Суд України позбавлений процесуального права щодо перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішеннях або постановах господарських судів.

Зважаючи на те, що неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції не підтвердилося, заява споживчого товариства "Настуся" не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 11123 , 11124 , 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а но в и л а:

У задоволенні заяви споживчого товариства "Настуся" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13 січня 2014 року

у справі № 911/1943/13 відмовити.

Поновити виконання рішення господарського суду Київської області від 02 жовтня 2013 року у справі № 911/1943/13.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Л.І. Фесенко І.Б. Шицький