Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області (далі - управління ДВС), третя особа - державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС (далі - державний виконавець) Цьопа Б.А., про визнання дій протиправними та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду із позовом до управління ДВС, у якому просило визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови від 21 травня 2014 року про накладення штрафу в сумі 680 грн по виконавчому провадженню № 37869270 неправомірними, скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі.

Суди встановили, що 20 квітня 2011 року Ватутінський міський суд Черкаської області виніс постанову у справі № 2-а-878/11 за адміністративним позовом ОСОБА_12 до управління ПФУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з розпорядженням управління ПФУ від 23 грудня 2011 року № 129591 (далі - розпорядження) на виконання вимог вищевказаної постанови управління ПФУ здійснило перерахунок ОСОБА_12 як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) 1 категорії ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з ліквідацією аварії на ЧАЕС, державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно зі статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-XII за період з 1 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року включно з урахуванням отриманих виплат.

10 січня 2012 року управління ПФУ направило ОСОБА_12 лист про виконання постанови Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 квітня 2011 року у справі № 2-а-878/11.

8 квітня 2013 року Ватутінський міський суд Черкаської області видав виконавчий лист № 2-а-878/11 про зобов'язання управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_12 як потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-XII за період з 1 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року включно з урахуванням отриманих виплат.

8 травня 2013 року головний державний виконавець Нечипоренко Ю.І. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яка на адресу управління ПФУ надійшла 21 травня 2013 року.

23 травня 2013 року управління ПФУ направило лист управлінню ДВС, у якому повідомило, що на виконання постанови державного виконавця від 8 травня 2013 року управління ПФУ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_12, а оскільки згідно з приписами статті 63 Закону № 796-XII фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, виплата зазначеної доплати буде здійснена при надходженні коштів з державного бюджету на ці виплати. До листа управління ПФУ додало завірену копію розпорядження.

Суд також установив, що відповідно до розпорядження управління ПФУ здійснило лише перерахунок пенсії та нарахування коштів до виплати ОСОБА_12, проте фактичної виплати коштів не провело.

У зв'язку з невиконанням рішення суду 21 травня 2014 року державний виконавець Цьопа Б.А. відповідно до статей 11, 90 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 606-XIV) виніс вимогу, у якій зобов'язав управління ПФУ негайно виконати постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 квітня 2011 року у справі № 2-а-878/11.

У той же день державний виконавець відповідно до статей 11, 89 Закону № 606-XIV виніс постанову про накладення штрафу на боржника - управління ПФУ - в сумі 680 грн.

Ватутінський міський суд Черкаської області постановою від 13 листопада 2014 року позов задовольнив: визнав протиправними дії державного виконавця, скасував постанову від 21 травня 2014 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн на боржника - управління ПФУ - за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню № 37869270 та закрив провадження у справі.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 січня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 лютого 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою правління ПФУ на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління ПФУ просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій.

На обґрунтування заяви надало копію постанови Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року (справа № К/800/2776/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 11, 89 Закону № 606-XIV.

У наданій для порівняння постанові Вищого адміністративного суду України цей суд у подібних правовідносинах виходив із того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

У справі, що розглядається, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу на управління ПФУ за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду та скасування вказаної постанови державного виконавця, оскільки відсутність бюджетного фінансування на виплату зазначеної у судовому рішенні пенсії не є поважною причиною невиконання управлінням ПФУ вказаних зобов'язань.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суди встановили, що управління ПФУ не виконує рішення суду у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки згідно з приписами статті 63 Закону № 796-XII фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; чинного на час виникнення відносин; далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Оскільки висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовому висновку, висловленому у постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а14), заяву управління ПФУ слід задовольнити частково: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2015 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Ураховуючи наведене та керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков П.В. Панталієнко М.І. Гриців О.Б. Прокопенко О.А. Коротких І.Л. Самсін О.В. Кривенда О.О. Терлецький В.Л. Маринченко