Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_11 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області (далі - Інспекція), третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ФОП ОСОБА_11 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції про визнання протиправними дії та скасування вимоги від 7 грудня 2013 року № Фпро сплату боргу (недоїмки) (далі - вимога) в розмірі 9853 грн 74 коп.

На обґрунтування позову ФОП ОСОБА_11 зазначила, що з 19 березня 2010 року по 30 травня 2012 року вона отримувала пенсію за віком при повному трудовому стажі, а з 31 травня 2012 року отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника та здійснює підприємницьку діяльність і застосовує спрощену систему оподаткування. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI) позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки відповідно до вимог зазначеної статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Разом з тим 8 січня 2014 року позивач отримала вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки).

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2014 року позов задовольнив частково: скасував вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) від 7 грудня 2013 року № Ф-29107-17. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року, апеляційну скаргу Інспекції задовольнив: постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 відмовив.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року, ОСОБА_11 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_11 послалася на ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 березня, 3 та 4 червня і 5 листопада 2014 року (справи №№ К/800/2045/14, К/800/63371/13, К/800/29030/14, К/800/21989/14 відповідно), які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 лютого 2015 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_11 слід відмовити з таких підстав.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України, які надано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд зазначив, що особи, які досягли пенсійного віку, отримували загальну пенсію за віком та були переведені на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, також підпадають під дію частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, а тому, відповідно, звільнені від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI від сплати єдиного внеску звільняються особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, проте оскільки ФОП ОСОБА_11 не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, вона має сплачувати за себе єдиний внесок на загальних підставах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступними змінами (далі - Закон № 1058-ІV).

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною другою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною другою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується з досягненням відповідного віку, а саме 55 років.

Суди встановили, що ОСОБА_11 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримувала в період з 19 березня 2010 року по 30 травня 2012 року пенсію за віком, маючи повний трудовий стаж, а з 31 травня 2012 року - пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-ІV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина перша статті 9 Закону № 1058-ІV передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому в статті 10 Закону № 1058-ІV зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі системного аналізу зазначених норм матеріального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року немає.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький