ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ), Рівненського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (далі - Військкомат), Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Фінуправління) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії: Фінуправління - щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 889), до довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії від 1 вересня 2014 року № 305/430; Військкомату - щодо оформлення та подання документів до ГУ ПФУ, які не передбачали в складі його (ОСОБА_1) грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди; ГУ ПФУ - щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років без урахування при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років починаючи з 29 серпня 2014 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування зазначених позовних вимог послався на те, що відповідно до вимог статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ) у зв'язку з нарахуванням військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою № 889 він має право на врахування цієї винагороди при обчисленні пенсії.

Суди встановили, що 19 серпня 2014 року наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 474 полковника ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» частини шостої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. Вислуга років у Збройних Силах становить 25 календарних років, а пільгова вислуга - 27 років.

З 29 серпня 2014 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ. При обчисленні пенсії ГУ ПФУ врахувало грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років 40 %, середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. Таким чином, для обчислення пенсії за основу розрахунку бралася сума грошового забезпечення у розмірі 7505 грн 30 коп.

Відповідно до грошового атестата, виданого Фінуправлінням, та наказу командира військової частини А2330 від 28 серпня 2014 року № 159 на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби розмір його грошового забезпечення включав щомісячну додаткову грошову винагороду, яка становила 60 % місячного грошового забезпечення. У роздавальній відомості № 52 на виплату грошового забезпечення за серпень 2014 року також зазначається про факт отримання позивачем додаткової грошової винагороди в сумі 4503 грн 18 коп.

Фінуправління не включило щомісячну додаткову грошову винагороду в довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії від 1 вересня 2014 року № 305/430, а ГУ ПФУ не врахувало цю винагороду при призначенні позивачу пенсії.

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області постановою від 5 лютого 2015 року позов задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 березня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову - про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України, погодившись із висновком суду апеляційної інстанції, ухвалою від 10 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1 зазначає, що в доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 43 Закону № 2262-XII. Просить рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 лютого 2015 року залишити в силі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

У наданій для порівняння ухвалі Вищий адміністративний суд України виходив із того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалась позивачу та з якої було утримано єдиний внесок, у розумінні статті 43 Закону № 2262-ХІІ є додатковим видом грошового забезпечення (підвищення), а тому підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років.

Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною. Внесені постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 зміни до постанови № 889 стосуються лише розміру відсотків місячного грошового забезпечення, тоді як порядок виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди залишився незмінним. Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода не є видом додаткового грошового забезпечення, що включається в розрахунок при призначенні пенсії.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону № 2262-ХІІ).

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Як установили суди, на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби розмір його грошового забезпечення включав додаткову грошову винагороду, яка становила 60 % цього забезпечення.

Таким чином, у справі, що розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин, а апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, помилково скасував це рішення.

За таких обставин, ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2015 року і постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року підлягають скасуванню, а постанова Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 лютого 2015 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасувати, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 лютого 2015 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді:М.І. Гриців В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький