Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - відділ ДВС) про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафу,

встановила:

У червні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 21 травня 2014 року ВП № 42360380 (далі - постанова) про накладення штрафу в сумі 680 грн.

Як установили суди, державний виконавець відділу ДВС відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2114/2-а-7987/11, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона 18 лютого 2014 року, яким зобов'язано управління ПФУ здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової надбавки до пенсії ОСОБА_11 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі -Закон № 2195-IV) за період з 19 червня по 22 липня 2011 року з урахуванням вже проведених витрат, та надав строк для добровільного виконання рішення суду.

Управління ПФУ листом від 3 квітня 2014 року № 9122/06 повідомило відповідача, що на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2114/2-а-7987/11 перерахувало ОСОБА_11 надбавку до пенсії, проте виплата не проведена у зв'язку з відсутністю коштів.

21 травня 2014 року державний виконавець відділу ДВС виніс постанову про накладення на управління ПФУ штрафу в сумі 680 грн за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в частині виплати ОСОБА_11 надбавки, передбаченої Законом № 2195-IV.

Комсомольський районний суд міста Херсона постановою від 9 липня 2014 року задовольнив позов частково: визнав протиправним і скасував постанову державного виконавця відділу ДВС про накладення штрафу на управління ПФУ.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову. Своє рішення суд обґрунтував тим, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату пенсій як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань неприйнятні, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 лютого 2015 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України частини другої статті 75 Закону України від

21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року (справа № К/800/54274/14), в якій визначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення та фактичної наявності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку виконати судове рішення.

Зіставлення правових висновків, наведених у судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, і в судовому рішенні, наданому для порівняння, дає підстави стверджувати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права, які регулюють підстави притягнення до відповідальності боржника у разі невиконання ним рішення суду.

Згідно із частинами першою і другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд першої інстанції встановив, що управління ПФУ на виконання постанови державного виконавця управління ДВС надіслало повідомлення, у якому зазначило, що ОСОБА_11 перераховано надбавку до пенсії згідно зі статтею 6 Закону № 2195-IV за період з 1 липня по 22 липня 2011 року в сумі 127 грн 32 коп. При цьому повідомило, що видатки, необхідні для виконання судових рішень про перерахунок та виплату пенсій за цим Законом, не передбачені бюджетною програмою, інших наявних коштів, які б могли бути спрямовані відповідачем на виконання рішень суду, в управлінні ПФУ немає.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З огляду на викладене, керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців

О.А. Коротких О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін

О.О. Терлецький