Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просив визнати протиправними дії Верховної Ради України, допущені під час голосування законів від 16 січня 2014 року та їх прийняття, та зобов'язати відповідача направити до Генеральної прокуратури України заяву про притягнення винних до відповідальності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 вересня 2015 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що оскільки позивач оскаржує дії народних депутатів України, допущені при прийнятті на пленарному засіданні законів від 16 січня 2014 року, такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а розгляд такої категорії справ віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини третьої статті 17 цього Кодексу зазначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Глава 6 КАС виокремлює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.

До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Верховної Ради України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) її постанов, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 171-1 КАС).

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України згідно зі статтею 2 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР (далі - Закон № 422/96-ВР) є завданням Конституційного Суду України. Тому саме цей орган судової влади наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України (пункт 1 статті 13 цього Закону ).

Відповідно до статті 15 Закону № 422/96-ВР однією з підстав визнання актів Верховної Ради України неконституційними є порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Оскільки позивач оскаржує дії народних депутатів України, допущені при прийнятті на пленарному засіданні законів від 16 січня 2014 року, Вищий адміністративний суд України дійшов правомірного висновку, що зазначений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2014 року (справа № 21-120а14).

Таким чином, ураховуючи наведене, а також те, що Вищий адміністративний суд України правомірно відмовив позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_10 задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. КороткихСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. СамсінО.О. Терлецький