Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь" (далі - Банк) до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року Банк звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовної заяви просив скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 7 липня 2010 року № 0001074310/3, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 55 887 грн 20 коп., з яких 37 218 грн 80 коп. - основний платіж, 18 668 грн 40 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

На обґрунтування позовних вимог Банк послався на те, що сплачені при придбанні автомобілів суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) правомірно включено до базової вартості цих автомобілів відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 2000 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

Суди встановили, що СДПІ провела виїзну планову перевірку акціонерного товариства "Каліон Банк Україна", правонаступником якого є Банк, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, у ході якої встановлено, зокрема, порушення підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР, а саме: Банк відніс до складу валових витрат суму ПДВ, сплачену ним при придбанні автомобілів Nissan X-Trail вартістю 173 166 грн (у тому числі 28 861 грн ПДВ), Kangoo 1.4 вартістю 105 362 грн (у тому числі 17 560 грн 33 коп. ПДВ), що призвело до завищення сум амортизаційних відрахувань, визначених із ПДВ, на суму 9577 грн 37 коп. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2394 грн 34 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками стосовно того, що Банк правомірно збільшив вартість відповідної групи основних фондів на суми ПДВ і проводив амортизаційні відрахування, оскільки сплачений при придбанні автомобілів ПДВ позивач не включив до складу податкового кредиту.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, яке є правонаступником СДПІ, посилаючись на неоднакове застосування підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2011 року № К-5286/09, у якій касаційний суд за результатами розгляду подібних відносин дійшов протилежного висновку, зазначивши, що оскільки платник податку на прибуток підприємств є платником ПДВ, то в нього немає законних підстав для нарахування амортизаційних відрахувань на балансову вартість легкового автомобіля з урахуванням ПДВ, адже це суперечить підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР.

Усуваючи розбіжності у застосуванні наведеної норми Закону № 334/94-ВР, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до визначених Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1251-ХІІ) джерел сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів (стаття 16 цього Закону) податок на прибуток сплачується юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), а ПДВ включається до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується юридичними особами за рахунок виручки від реалізації незалежно від результатів їх фінансово-господарської діяльності.

Обчислення податків, що підлягають внесенню до бюджетів, є обов'язком платника, який на час виникнення спірних відносин деталізувався по кожному виду податку і збору спеціальним податковим законодавством.

Статтею 15 Закону № 334/94-ВР установлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 3 Закону № 334/94-ВР об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Як валові витрати Закон № 334/94-ВР визначає суму витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону № 334/94-ВР.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Автомобільний транспорт відноситься до 2 групи основних фондів (підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР), витрати на придбання яких підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ.

Положеннями підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Однак абзацом третім цієї норми встановлено, що у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат, або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом № 168/97-ВР.

Таким чином, згідно із встановленим Законом № 334/94-ВР порядком формування валових витрат як складової визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником цього податку при придбанні автомобільного транспорту, включеного до складу основних фондів, не включаються до складу валових витрат і не збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів. Це правило не поширюється на платників ПДВ, які здійснюють оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, а також на суб'єктів господарювання, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Згідно з пунктом 11.4 статті 11 Закону № 168/97-ВР зміни порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.

Згідно з абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, яка встановлює порядок формування податкового кредиту як складової суми ПДВ, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, платник ПДВ має право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у цьому звітному періоді при придбанні основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. При цьому згідно з абзацом четвертим цього ж підпункту право на нарахування податкового кредиту платник отримує незалежно віт того, чи почав він використовувати придбані основні фонди в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності протягом звітного податкового періоду.

Отже, можна дійти висновку, що при придбанні автомобільного транспорту, який відноситься до 2 групи основних фондів, що підлягають амортизації, з метою подальшого використання такого транспорту у виробництві та поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника ПДВ, останній має право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, включених до ціни придбаного автомобільного транспорту.

Водночас абзацом другим підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Аналіз наведеної норми Закону № 168/97-ВР у комплексі з іншими положеннями цього Закону, якими урегульований порядок формування податкового кредиту при придбанні автотранспорту, віднесеного до складу основних фондів, а також положень Закону № 334/94-ВР, що визначають порядок формування валових витрат при здійсненні господарської діяльності суб'єктом господарювання-платником ПДВ, дають підстави дійти висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, що є підставою для застосування до цих правовідносин підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин).

У справі, яка розглядається, суди не встановили, що автомобільний транспорт, включений позивачем до складу основних фондів, відноситься до категорії легкових автомобілів. Також суди не встановили чи придбавалися ці транспортні засоби з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності. Натомість наведені обставини є визначальними при застосуванні положень податкового законодавства щодо порядку формування податкового кредиту та визначення валових витрат.

Ураховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. КривендаП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький Ю.Г. Тітов