Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.11.2024 року у справі №906/1016/21
Постанова ВСУ від 13.02.2024 року у справі №906/1016/21
Постанова ВСУ від 13.02.2024 року у справі №906/1016/21
Постанова КГС ВП від 19.11.2024 року у справі №906/1016/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1016/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Сорока О.І. (самопредставництво),

відповідача - Габрієль Я.В. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Грязнов В.В., судді - Розізнана І.В., Василишин А.Р.)

від 26.09.2023

у справі за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС"

про стягнення 1 616 313, 00 грн плати за перевищення вартості предмета іпотеки.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У вересні 2021 року Олевська районна спілка споживчих товариств (далі - Споживспілка) звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" (далі - Товариство) про стягнення 1 616 313,00 грн.

2. Позов обґрунтований таким:

- станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття Товариством права власності на нежитлове приміщення загальною площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І-го поверху ТЦ "Уборть", заборгованість Споживспілки становила 240 000,00 грн;

- ринкова вартість предмета іпотеки станом на 18.12.2014 складала 2 062 570,00 грн, що підтверджується звітом № 210903-М від 08.09.2021 про проведення незалежної оцінки про визначення ринкової вартості, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєвим С.О.;

- відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 6.9 договору іпотеки від 09.11.2012, у момент набуття права власності на предмет іпотеки у Товариства виник обов`язок відшкодувати позивачу перевищення 90% вартості предмета іпотеки, а саме: сплатити 1 616 313,00 грн, що є різницею між 90% вартості іпотеки 1 856 313,00 грн та розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя - Товариства 240 000,00 грн.

3. Товариство заперечувало проти позову з таких підстав:

- звіт про оцінку майна № 210903-М на підтвердження вартості предмета іпотеки станом на 18.12.2014, складений оцінювачем Медведєвим С.О., викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності та достовірності як доказу, оскільки за висновком рецензії, складеної оцінювачем Новічевським Р.А., звіт № 210903-М класифікується, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний;

- сплинув строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач дізнався про перехід до відповідача права власності на передане в іпотеку нежитлове приміщення не в листопаді 2019 року, як вказано у позовній заяві, а 11.02.2015, з моменту повідомлення про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

4. Щодо пропуску строку позовної давності Споживспілка зазначила, що про відсутність оцінки предмета іпотеки їй стало відомо лише під час слухання справи № 906/1231/20 у 2020 році, коли було витребувано інвентаризаційну справу, де така оцінка була відсутня.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 04.11.2010, 30.01.2011, 08.11.2012 Споживспілка (позичальник) та Товариство (позикодавець) уклали договори № 01/01/10-БП, № 02/01/11-БП, № 03/11/12-БП про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно з умовами яких позикодавець надає, а позичальник отримує фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн до 04.04.2013, 30 000,00 грн до 31.03.2013 та 110 000,00 грн до 08.03.2013, відповідно.

6. Товариство надало Споживспілці кошти в загальній сумі 240 000 грн.

7. 09.11.2012 Споживспілка та Товариство уклали договір іпотеки, за умовами якого у заставу було передано приміщення І поверху нежитлової будівлі ТЦ "Уборть", що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1 загальною площею 486,4 м2.

8. Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання міститься у пункті 6.2 договору іпотеки.

9. 10.04.2013 Товариство надіслало на адресу Споживспілки письмову вимогу №01/09.04.13 про усунення у тридцятиденний строк допущених порушень шляхом оплати боргу в розмірі 240 000,00 грн з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

10. 16.04.2013 Споживспілка отримала вказану вимогу.

11. 10.04.2014 Товариство повторно надіслало Споживспілці вимогу про сплату боргу № 01/09.04.14 від 09.04.2014 з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

12. 14.04.2014 Споживспілка отримала вказану вимогу.

13. 18.12.2014, у зв`язку з невиконанням боргових зобов`язань за договором іпотеки, державний реєстратор Олевського РУЮ Житомирської області провів реєстрацію права власності Товариства на нежитлове приміщення за адресою: м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1 (номер запису про право власності 8275944).

14. 26.12.2014 державний реєстратор Нілова А.О. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України м. Київ прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 18391729, згідно з яким за Товариством зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху ТЦ "Уборть". Підставою для виникнення права власності став договір іпотеки від 09.11.2012.

15. 04.02.2015 Товариство надіслало на адресу Споживспілки повідомлення №01 про реєстрацію права власності на майно - об`єкт іпотеки, яке вручене останній 11.02.2015.

16. Вищевказані обставини були встановлені у рішенні Господарського суду Житомирської області від 02.07.2020 у справі № 910/16947/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, яким Споживспілці відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним і скасування рішення індексний номер 18391729 від 26.12.2014 про державну реєстрацію за Товариством права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Хмельницького Богдана, 1, площею 486,4 м2 та про припинення права власності Товариства на вказане приміщення шляхом скасування запису про право власності № 8275944 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

17. У жовтні 2020 року Споживспілка звернулась до Господарського суду Житомирської області з іншим позовом до Товариства про визнання незаконним та скасування рішення № 18391729 від 26.12.2014 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська обл., м. Олевськ, вул. Б.Хмельницького, 1, площею 486,4 м2 за Товариством та про припинення права власності на вказане нежитлове приміщення шляхом скасування запису про право власності № 8275944 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з інших підстав.

18. Господарський суд Житомирської області рішенням від 06.04.2021 у справі № 906/1231/20 відмовив у задоволенні позову.

19. Рішення мотивовано таким:

- вимога про припинення права власності Товариства на вказане приміщення шляхом скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є неефективним способом захисту, оскільки на час ухвалення рішення судом такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про державну реєстрацію права закон не передбачав;

- вимога про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора № 18391729 від 26.12.2014 є обґрунтованою, оскільки у документах, поданих для державної реєстрації права власності за Товариством, відсутня оцінка предмету іпотеки, що суперечить умовам укладеного сторонами договору іпотеки та статті 37 Закону України "Про іпотеку";

- вказана вимога не підлягає задоволенню через пропуск строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. У справі №910/16947/19 встановлено, що про порушення права Споживспілці стало (могло стати) відомо з 11.02.2015, тобто з моменту отримання листа-повідомлення № 01 від 04.02.2015, а з позовом у справі № 906/1231/20 заявник звернувся 06.10.2020. Позивач не заявляв про визнання причин пропуску позовної давності поважними, оскільки вважав, що вказаний строк не є пропущеним.

20. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 08.06.2021 скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі № 906/1231/20 та ухвалив нове про часткове задоволення позову. Визнав незаконним та скасував рішення державного реєстратора № 18391729 від 26.12.2014 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за Товариством, в іншій частині позову відмовив.

21. Верховний Суд постановою від 01.09.2021 у справі № 906/1231/20 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 скасував, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 залишив в силі.

22. Споживспілка, звертаючись з позовом у цій справі, надала звіт №210903-М, проведений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєвим С.О. у 2021 році на замовлення позивача, згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки (частини нежитлового приміщення, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1 поверху ТЦ "Уборть") станом на 18.12.2014 складає 2 062 570,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

23. Господарський суд Житомирської області рішенням від 20.06.2023 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства на користь Споживспілки 849 584, 10 грн, що є перевищенням 90 % вартості предмета іпотеки та 12 743,76 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В частині стягнення 766 728, 90 грн відмовив.

24. Суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- справа № 906/1231/20 має преюдиційне значення для цієї справи, тому врахував встановлені у ній обставини не проведення Товариством оцінки предмета іпотеки на момент набуття спірного майна у власність та зазначення останнім у повідомленні № 01 від 04.02.2015 недостовірної інформації про вартість об`єкту іпотеки;

- Товариство порушило положення статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункт 6.9. договору іпотеки, оскільки звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на майно без проведення оцінки вартості предмета іпотеки, що є підставою для відшкодування різниці між 90 % вартості предмета іпотеки та розміром забезпечених іпотекою вимог;

- правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом деліктними, тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків);

- вартість спірного майна на день набуття права власності, тобто станом на 18.12.2014, становила 1 210 649,00 грн, що встановлено у судовій оціночно-будівельній експертизі;

- згідно зі здійсненим розрахунком розміру заподіяних збитків (за відсутності зауважень від обох сторін щодо висновку судового експерта від 15.12.2022) стягненню підлягає 849 584,10 грн (1 089 584,10 грн - 240 000,00 грн), що є різницею, яка становить 90% вартості предмета іпотеки станом на 18.12.2014 та заборгованістю Споживспілки перед Товариством за договорами про надання безвідсоткової фінансової допомоги;

- підстави для задоволення заяви про застосування строку позовної давності відсутні, тому що лише після звернення до суду та ухвалення рішення у справі № 906/1231/20 Споживспілка могла дізнатися про порушення своїх прав в частині можливого недоотримання грошових коштів.

25. 26.09.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог скасував та прийняв у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

26. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- висновок суду першої інстанції, що спірні правовідносини є деліктними помилковий, оскільки за загальним правилом деліктна відповідальність - це наслідок позадоговірного завдання шкоди, що пов`язується з виникненням деліктного зобов`язання, а між сторонами у цій справі укладений договір іпотеки, тобто наявні договірні правовідносини;

- висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування різниці між вартістю предмета іпотеки та розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя на суму 849 584, 10 грн є обґрунтованим;

- висновок суду першої інстанції щодо звернення позивача за захистом права в межах строку позовної давності є помилковим. Застосовуючи як преюдицію висновки, викладені у справі № 906/1231/20 щодо відсутності оцінки майна предмета іпотеки станом на момент набуття відповідачем права власності, суд першої інстанції переоцінив висновок Верховного Суду, зроблений у цій же справі щодо правомірності застосування строків позовної давності (що має преюдиціальний характер), зокрема, який свідчить, що позивачу було відомо (він міг дізнатися) про порушення його прав з 11.02.2015, а з позовом у цій справі Споживспілка звернулася 16.09.2021, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності;

- пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

27. 17.10.2023 Споживспілка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

28. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник визначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

29. Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме:

- статтю 37 Закону України "Про іпотеку" без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 914/127/20, що положення зазначеної статті застосовуються лише за наслідками правомірних дій учасників правовідносин та дотримання послідовності дій: оцінка, набуття у власність, повернення перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою. Наслідком неправомірних дій сторони (на чому наполягає позивач) згідно з положеннями чинного законодавства є стягнення збитків. Набуття права власності на предмет іпотеки без визначення вартості предмета іпотеки на час його набуття у власність, є порушенням вимог Закону та договору (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- статей 256 257 260 261 ЦК України. Скаржник не погоджується з висновками суду щодо застосування строку позовної давності та вважає, що строк позовної давності порушено не було, оскільки позивач достовірно довідався або міг довідатися про порушення свого права, або про особу яка його порушила лише після ухвалення рішення від 06.04.2021 у справі № 906/1231/20. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах щодо обчислення початку перебігу строку позовної давності за умови грубого порушення стороною Закону України "Про іпотеку" та договору іпотеки (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

30. 15.01.2024 Товариство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів.

31. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований таким:

- посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 914/127/20 є помилковим, оскільки у пункті 41 цієї постанови суд підтримав висновок суду апеляційної інстанції, що право власності на предмет іпотеки було набуто безпосередньо на підставі договору іпотеки та положень статті 37 Закону України "Про іпотеку", що виключає можливість застосування Глави 83 ЦК України до спірних правовідносин;

- обставини отримання позивачем повідомлення № 01 від 04.02.2015 про реєстрацію права власності на об`єкт іпотеки є преюдиційними (встановлено у справі № 906/1231/20) та свідчать, що позивачу було відомо (він міг дізнатися) про порушення його прав саме з 11.02.2015;

- позивач, проявивши розумну обачність з 11.02.2015, міг та мав можливість у межах строків позовної давності довідатись про не проведення оцінки майна, самостійно її провести та звернутися до суду за захистом своїх прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

32. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

33. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

34. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частина третя статті 37 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

35. У пункті 44 постанови Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №914/127/20, на яку посилається скаржник, колегія суддів звернула увагу, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/15177/18 вбачається, що Банк набув право власності на предмет іпотеки без визначення вартості предмета іпотеки на час його набуття у власність, що є порушенням вимог закону та договору, тому боржник не може просити задовольнити його позовні вимоги на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки, набуття Банком у власність нерухомого майна відбулось з порушенням умов договору та зазначеного Закону: оформлення права власності без визначення вартості майна (або неправомірно визначеної вартості). Позивач наполягає саме на протиправності дій відповідача під час проведення оцінки та доводить іншу вартість предмета іпотеки станом на дату набуття права власності Банком. Положення статті 37 Закону України "Про іпотеку" застосовуються лише за наслідками правомірних дій учасників правовідносин та дотримання послідовності дій: оцінка, набуття у власність, повернення перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою. Наслідком неправомірних дій сторони (на чому наполягає позивач) згідно з положеннями чинного законодавства є стягнення збитків.

36. Тобто Верховний Суд у пункті 44 постанови від 25.04.2023 у справі №914/127/20 процитував зміст рішення суду першої інстанції і його висновок щодо положень статті 37 Закону України "Про іпотеку", що не є висновком про застосування норми права в розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України. А тому посилання скаржника на вказаний пункт постанови, як на висновок про застосування норми права, є необґрунтованим.

37. При цьому у пункті 41 постанови Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №914/127/20 колегія суддів погодилась з висновком суду апеляційної інстанції, що у цій справі право власності на предмет іпотеки (що є еквівалентом грошових коштів, які заявленi до стягнення позивачем) було набуто Банком безпосередньо на підставі договору іпотеки та положень статті 37 Закону України "Про іпотеку", що виключає можливість застосування Глави 83 ЦК України до спірних правовідносин.

Однак, Верховний Суд не погодився із висновком суду апеляційної інстанції, що звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення його вартості не може розглядатися як винні дії Банку (пункт 45 постанови Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 914/127/20).

38. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами склалися договірні відносини, а не деліктні, що не суперечить висновку Верховного Суду у справі № 914/127/20 щодо неможливості застосування до таких правовідносин Глави 83 ЦК України. А тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником, не підтвердилась.

39. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог щодо наявності підстав для відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, однак відмовив у їх задоволенні з огляду на пропуск строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

40. Щодо доводів скаржника стосовно відсутності висновку про застосування статей 256 257 260 261 ЦК України у подібних правовідносинах (обчислення початку перебігу строку позовної давності у разі порушення стороною Закону України "Про іпотеку" та договору іпотеки), Верховний Суд зазначає таке.

41. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

42. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (частина перша статті 260 ГПК України).

43. Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

44. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", які містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Водночас, аналіз наведених норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин справи, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежують його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 01.09.2021 у справі № 906/1231/20.

45. Верховний Суд зазначає, що наведені правила обчислення початку перебігу строку позовної давності є загальними і застосовуються щодо вимог про відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, передбачених статтею 37 Закону України "Про іпотеку", у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, якщо іпотекодержателем було порушено вимогу стосовно визначення вартості предмету іпотеки на момент набуття права власності на неї. Тобто у таких випадках необхідно встановити коли іпотекодавець довідався або міг довідатись про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

46. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 11.02.2015 позивач отримав повідомлення про реєстрацію іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з вказаного моменту позивачу було відомо (він міг дізнатися) про порушення його прав, що є початком перебігу позовної давності.

47. Північно-західний апеляційний господарський суд врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 906/1231/20, що обставини отримання Споживспілкою 11.02.2015 повідомлення № 01 про реєстрацію права власності на майно - об`єкт іпотеки є преюдиційними (встановлено у справі № 910/16947/19) та такими, що мають значення для вирішення спору в частині визначення початку строк позовної давності.

48. З огляду на викладене, враховуючи отримання Споживспілкою 11.02.2015 повідомлення № 01 від 04.02.2015 про реєстрацію права власності на майно - об`єкт іпотеки, висновок суду апеляційної інстанції, що позивачу стало (могло стати) відомо про порушення його права з моменту отримання вказаного повідомлення, а саме з 11.02.2015, є обґрунтованим. А тому висновок суду апеляційної інстанції, що звернення позивача 16.09.2021 з позовом у цій справі зроблено з пропуском позовної давності є правильним.

49. Такого ж висновку щодо початку перебігу строку позовної давності дійшов Верховний Суд у справі № 906/1231/20, розглядаючи спір між тими ж сторонами щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки.

50. Отже, суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи скаржника не спростовують наведених висновків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

52. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

54. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 906/1016/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко