Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України (далі - заступник прокурора) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини (далі - ВЧ) А0593 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - РДА), треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, про скасування розпорядження,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року заступник прокурора звернувся до суду з позовом до РДА, в якому просив скасувати розпорядження голови РДА від 29 липня 2010 року № 480 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради», яким, зокрема: затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають в запасі на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області»; передано безоплатно у власність 8 громадянам згідно з додатком земельні ділянки загальною площею 16,0000 га, а саме: 16,0000 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення [(землі запасу, колишня територія полігону ВЧ А4322 (правонаступником якої є ВЧ А-0593)], які розташовані на території Новопетрівської сільської ради.

Суди розглядали справу неодноразово.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, позов задовольнив: скасував оскаржуване розпорядження РДА.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2015 року, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року відмовив.

Суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про протиправність оскаржуваного розпорядження РДА, оскільки відповідач порушив порядок управління майном, яке є у державній власності, а оскаржуване рішення прийняв поза межами повноважень, передбачених законодавством України. Також спірні земельні ділянки, які були надані для розміщення та обслуговування споруд і об'єктів військового полігону ВЧ А4322, за цільовим призначенням відносяться до земель оборони, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно змінив їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, РДА з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування заяви додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 10 та 25 червня 2015 року (№№ К/800/44828/14, К/800/25744/14 відповідно), у яких суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах рішення судів попередніх інстанцій скасував, провадження у справах закрив, оскільки зазначені справи не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 на земельні ділянки, яке підтверджується свідоцтвами про право власності на зазначені земельні ділянки, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства. Оскаржуване рішення відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження належних йому земельних ділянок фізичним особам.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року (справа № 21-3296а15).

Оскільки суди помилково розглянули справу у порядку адміністративного судочинства, то відповідно до пункту «б» частини другої статті 243 КАС всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін М.І. Гриців В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко