Історія справи

Постанова ВССУ від 06.03.2024 року у справі №591/2761/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 591/2761/22

провадження № 61-13968св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за об'єднаним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за об'єднаним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2023 року в складі судді Северинової А. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно та поділ спільного майна подружжя.

На обґрунтування позову зазначала, що з вересня 2012 року вони з відповідачем почали спільно проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . З 2010 року по 2019 рік вона постійно працювала, однак з 19 квітня 2022 року перебуває на обліку як безробітна. За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони постійно проживали за однією адресою, були пов`язані спільним побутом, бюджетом, мали взаємні права та обов`язки, спільно вели господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 , батьком якої записаний відповідач за його згодою.

У 2015 році до реєстрації шлюбу вони з відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_2 .

17 жовтня 2015 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб та у 2016 році їх родина почала проживати у придбаній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 .

За час перебування у шлюбі з відповідачем вони також придбали квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Окрім того, у 2016 році вони придбали автомобіль Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 14 000 доларів США, який відповідач у 2021 році продав та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд.

У 2020 році сторони придбали автомобіль Ford Escape, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 15 700 доларів США який був відчужений відповідачем у лютому 2021 року. Коштами від продажу цього автомобіля ОСОБА_2 також розпорядився на власний розсуд.

За період спільного проживання вони з відповідачем придбали також меблі та побутову техніку, які є спільним сумісним майном подружжя.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 17 жовтня 2015 року сторони зареєстрували шлюб, у якому уклали договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . Крім того, він придбав рухоме майно у вказану квартиру на загальну суму 99 298 грн.

Враховуючи те, що майно придбане сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі, просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на частину вказаної квартири та рухомого майна.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 05 серпня 2013 року до 16 жовтня 2015 року.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частині за кожним на майно:

квартиру АДРЕСА_2 ;

квартиру АДРЕСА_6 ;

квартиру АДРЕСА_4 ;

майнові права на квартиру АДРЕСА_7 ;

холодильник марки «Bosh», диван у дитячій кімнаті голубого та рожевого кольору, дві шафи-купе: у дитячій кімнаті білого кольору та у прихожій кімнаті-коридорі коричневого кольору, шафу-купе бежевого кольору для спальної кімнати, спальний гарнітур у дитячу кімнату, кухонний гарнітур з газовою плитою, витяжкою, духову шафу, телевізор марки «Samsung», соковижималку;

квартиру АДРЕСА_8 ;

стільницю мармур росо 0, 4, стільницю мармур росо 1, 0, стільницю мармур росо 0, 8, корпус дуб молочний фасади Шамоні світлий, сушка 600 (1 піддон), соната ліжко 1600 сонома/білий, соната тумба приліжкова сонома/білий, волна к/з зевс сонома делюкс, шафу-купе стандарт 16, двері фотодрук 1, 6, полицю додаткову, шафу-купе стандарт 14, двері фотодрук 1, 4, полицю додаткову, блок ящиків, передпокій «Наталя» сонома, тумбу взуттєву «ТО-12» сонома, стіл журнальний «Мадрид» дуб сонома, два телевізори «Grunhelm» 43 smart, пральну машину «Prime».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 05 серпня 2013 року по 16 жовтня 2015 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, святкували родинні події та свята, проводили ремонтні роботи за місцем спільного проживання.

Проживаючи однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та в подальшому після реєстрації шлюбу в результаті спільної праці і за спільні грошові кошти сторони придбали нерухоме та рухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а їх частки у цьому майні є рівними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_2 та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18), від 07 квітня 2021 року в справі № 755/17900/18 (провадження № 61-11252св20) та від 11 квітня 2023 року в справі № 165/2346/20 (провадження № 61-11627св22) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржив судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суди не надали оцінку доказам, які спростовують презумпцію спільної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_2 , тому передчасними є висновки про недоведеність придбання спірного майна за його особисті кошти.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми.

07 грудня 2023 року справа № 591/2761/22 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про розгляд справи в режимі відеоконференції, справу призначено до судового розгляду.

Оскільки за змістом касаційної скарги рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються лише в частині вирішення вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_2 , відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в іншій частині не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 05 серпня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка ОСОБА_3 .

17 жовтня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, зареєстрований Зарічним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 845.

Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 .

З 03 вересня 2012 року по 25 квітня 2019 року позивач працювала на посаді учителя-логопеда логопедичного пункту управління освіти і науки Сумської міської ради при Комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира загальною площею 85,22 кв. м, житловою площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_9 , підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_3 , видане 09 квітня 2015 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловіку, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Якщо майно придбане подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком у період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18 (провадження № 61-11772св23).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання за кожним з подружжя права власності на частину квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вказувала, що її придбано у період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вона є об`єктом права спільної сумісної власності.

Заперечуючи проти презумпції належності цієї нерухомості до спільної сумісної власності сторін, ОСОБА_2 зазначав, що витратив на її придбання особисті кошти, що підтверджується, зокрема: договором купівлі-продажу належної йому на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_10 від 04 листопада 2014 року, договором позики від 24 серпня 2012 року, відповідно до якого він отримав у борг 65 500 доларів США, довідкою від 01 липня 2022 року, згідно якої він відчужив належний йому на праві власності автомобіль 26 грудня 2013 року.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди встановили, що на момент придбання спірної квартири сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ОСОБА_2 не надав належні й достатні докази на підтвердження того, що отримані ним в борг грошові кошти, а також гроші від продажу квартири та автомобіля були спрямовані на придбання квартири АДРЕСА_2 .

Встановивши, що спірна квартира була придбана у період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та відповідач не спростував презумпцію спільності права власності на це майно, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про визнання права власності на її частину за кожною зі сторін.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_2 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов