Історія справи

Ухвала ВП ВС від 23.06.2021 року у справі №9901/652/18
Ухвала КАС ВП від 04.07.2018 року у справі №9901/652/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/652/18 (П/9901/652/18)

Провадження № 11-1012заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя: Коваленко Н. В., судді: Анцупова Т. О., Гриців М. І., Стародуб О. П., Кравчук В. М.) від 15 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просила:

- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) щодо непроведення в двомісячний термін кваліфікаційного оцінювання у вересні 2015 року на підставі її заяви від 06 липня 2015 року та відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 рок № 2453-VI, пп. 3.3 п. 3 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15;

- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправними дії ВККС від 28 січня 2016 року № 7/зп-16 щодо проведення протягом лютого-березня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів у процедурі можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, які подали заяви про обрання суддею безстроково, в частині включення ОСОБА_3 до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання в березні 2016 року згідно графіку;

- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправним рішення ВККС від 18 березня 2016 року № 71/ко-16;

- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправною бездіяльність ВККС про незавершення повторного кваліфікаційного оцінювання у процедурі первинного кваліфікаційного оцінювання щодо підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, у п'ятиденний строк у серпні 2016 року на підставі рішення Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16, та згідно п. 6 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VІІІ від 12 лютого 2015 року, п. 21 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», та рішення Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16, чим погіршило та порушило законні права та інтереси позивачки;

- визнати ОСОБА_3 такою, що пройшла первинне кваліфікаційне оцінювання у процедурі повторного кваліфікаційного оцінювання щодо можливості здійснення правосуддя у відповідному суді з 27 серпня 2016 року;

- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправним рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року № 71/ко-16 в частині залучення позивачки до іншої процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності займаній посаді та включення її до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання з 11 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року згідно графіку, чим погіршило та порушило її законні права та інтереси;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 23 травня 2018 року

№ 786/ко-18;

- зобов'язати ВККС утриматися від вчинення дій щодо внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду;

- зобов'язати відповідача надати витяг з протоколу, бюлетень з оцінками та висновок кваліфікаційного оцінювання, відео запис технічними засобами;

- стягнути з ВККС на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 1 000 000 грн у зв'язку з протиправними діями у створенні їй перешкоди до здійснення судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено та повернуто позовну заяву в частині вимог щодо:

- визнання протиправною бездіяльності ВККС, яка виразилася у непроведенні в двомісячний термін кваліфікаційного оцінювання у вересні 2015 року на підставі заяви позивача від 06 липня 2015 року та відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI, пп. 3.3 п. 3 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15;

- визнання протиправними дій відповідача від 28 січня 2016 року № 7/зп-16 про проведення протягом лютого-березня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів у процедурі можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, які подали заяви про обрання суддею безстроково, в частині включення ОСОБА_3 до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання в березні 2016 року згідно графіку;

- визнання протиправним рішення ВККС від 18 березня 2016 року № 71/ко-16;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилася у незавершенні повторного кваліфікаційного оцінювання у процедурі первинного кваліфікаційного оцінювання щодо підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, у п'ятиденний строк у серпні 2016 року на підставі рішення Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16, та згідно п. 6 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», п. 21 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», та рішення Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16;

- визнання позивачки такою, що пройшла первинне кваліфікаційне оцінювання у процедурі повторного кваліфікаційного оцінювання щодо можливості здійснення правосуддя у відповідному суді з 27 серпня 2016 року;

- визнання протиправним рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року № 71/ко-16 в частині залучення позивача до іншої процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності займаній посаді та включення позивача до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання з 11 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року згідно графіку.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні на 18 жовтня 2018 року.

Не погодившись із ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання щодо поновлення строку на звернення до адміністративного суду та повернення позовної заяви в частині позовних вимог, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на її думку, ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження в цій частині. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду допустився формальності, визнавши неповажними причини пропуску місячного строку звернення до суду, чим обмежив її право на доступ до правосуддя.

ВККС у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволені відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВККС, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Якщо особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби було порушено, та зацікавлена у їх поновленні, має звернутися до суду у порівняно більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності для цього поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 123 цього Кодексу передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За частиною 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 оскаржує дії (бездіяльність) та рішення ВККС, які вчинялися та приймалися в період з 2015 по 2017 роки, а саме: непроведення Комісією в двомісячний термін кваліфікаційного оцінювання стосовно позивачки у вересні 2015 року на підставі її заяви від 06 липня 2015 року; проведення ВККС протягом лютого-березня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів у процедурі можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, які подали заяви про обрання суддею безстроково, в частині включення ОСОБА_3 до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання; незавершення відповідачем повторного кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_3 у процедурі первинного кваліфікаційного оцінювання щодо підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, у п'ятиденний строк у серпні 2016 року. Крім того, позивачка просить визнати протиправними та скасувати рішення ВККС від 18 березня 2016 року № 71/ко-16 «Про визнання ОСОБА_3 такою, що не підтвердила можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді, про відсторонення від здійснення правосуддя до проходження повторного кваліфікаційного оцінювання, проходженням перепідготовки у Національній школі суддів України з березня до 22 серпня 2016 року та проходження повторного кваліфікаційного оцінювання у п'ятиденний строк після 22 серпня 2016 року», а також рішення від 20 жовтня 2017 року № 71/ко-16 в частині залучення ОСОБА_3 до іншої процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності займаній посаді та включення позивачки до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання з 11 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року згідно графіку.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку позивачка посилається на те, що ВККС умисно затягувала час і не повідомляла ОСОБА_3 про кваліфікаційний іспит на продовження її повноважень безстроково, оскільки на сайті ВККС була відсутня будь-яка інформація щодо таких іспитів, а тому їй не були відомі подальші дії та наміри Комісії щодо цього питання.

ВеликаПалата Верховного Суду не приймає такі доводи позивачки з огляду на слідуюче.

Після внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісією було ухвалено рішення від 28 січня 2016 року № 7/зп-16 про проведення первинного кваліфікаційного оцінювання протягом лютого - січня 2016 року стосовно суддів, які подали заяви про обрання суддею безстроково, в тому числі ОСОБА_3 Дане рішення було опубліковано на офіційному веб-сайті ВККС, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, відповідачем були вчинено дії щодо залучення позивачки до процедури призначення судді безстроково на підставі її заяви від 06 липня 2015 року.

При цьому, приймаючи участь у первинному кваліфікаційному оцінюванні суддів у процедурі можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, призначеному рішенням ВККС від 28 січня 2016 року № 7/зп-16, ОСОБА_3 була обізнана про його порядок та підстави і не була позбавлена можливості щодо його оскарження.

Однак, до моменту звернення до Верховного Суду (23 червня 2018 року) позивачка не вчинила жодних дій щодо оскарження рішення Комісії від 28 січня 2016 року

№ 7/зп-16 або оскарження бездіяльності ВККС, яка виразилася у непроведенні в двомісячний термін кваліфікаційного оцінювання стосовно ОСОБА_3 у вересні 2015 року на підставі її заяви про продовження повноважень судді безстроково від 06 липня 2015 року.

Що стосується аргументів ОСОБА_3 стосовно поважності причин пропуску строку на оскарження рішення ВККС від 18 березня 2016 року № 71/ко-16, оскільки нею дане рішення було помилково оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва, замість Вищого адміністративного суду України, Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Судом установлено, що у травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування рішення ВККС від 18 березня 2016 року № 71/ко-16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року позовну заяву повернуто позивачці, у зв'язку з тим, що дана справа (№ 826/7853/16) не підсудна цьому адміністративному суду, а підсудна Вищому адміністративному суду України.

Тобто, починаючи з травня 2016 року (час постановлення ухвали про повернення позову), у ОСОБА_3 було достатньо часу для повторного звернення з такими позовними вимогами до належного суду. Однак, до моменту звернення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (23 червня 2018 року) нею таких дій вчинено не було.

Щодо поновлення пропущеного строку на оскарження та визнання протиправним рішення Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 в частині залучення ОСОБА_3 до іншої процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності займаній посаді та включення позивачки до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання з 11 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року згідно графіку.

ОСОБА_3 пояснює поважність причин пропуску строку звернення до суду з зазначеною позовною вимогою довготривалим очікуванням повторного кваліфікаційного оцінювання щодо можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, оскільки позивачку не повідомили, що повторного оцінювання не буде, і що їй доведеться проходити набагато складнішу іншу процедуру без підготовки. На думку скаржниці, такими діями Комісія вийшла за межі своїх повноважень і, створивши для неї безвихідне становища, ВККС змусила її погодитися на іншу процедуру кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді судді задля реалізації права на професію.

Суд першої інстанції розцінив ці доводи як безпідставні і такі, що не підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками, з огляду на слідуюче.

Судом установлено, що ОСОБА_3, взявши участь у кваліфікаційному оцінюванні щодо відповідності займаній посаді з 11 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року, призначеному рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, була обізнана про його підстави, порядок та наслідки.

При цьому, позивачка звернулась до суду лише 25 червня 2018 року після рішення ВККС від 23 травня 2018 року № 786/ко-18, яким визначено, що суддя Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 625 балів та визнана такою, що не відповідає займаній посаді.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_3 не було наведено об'єктивних підстав, які б унеможливили звернення її до суду в межах встановленого КАС України строку. Інші обставини, на які посилається позивачка, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_3 в частині вимог, стосовно яких строк на звернення до суду було пропущено.

Згідно з положеннями ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська О.М. Ситнік

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

В.С.Князєв